Нас оточує безліч потрібних і не дуже потрібних речей. Якщо бути чесним, то непотрібних більше.
Один чоловік після смepті батька вирішив переосмислити життя і нічого нового собі не купувати протягом 200 днів! Джерело
Я приступив до експерименту, хотів спробувати не купувати жодної нової речі протягом 200 днів поспіль.
Як і багато хто з тих, хто має стабільний дохід, я ніколи не був занадто вже дисциплінованим споживачем. Як і всі, я купував речі, які не можу собі дозволити. І часто думав: «Чому ні?». Тому мені було дуже цікаво, чи зможу я обходитися без торгових центрів весь цей час.
У мене вийшло. Якщо не брати до уваги продуктів харчування, ліків і основного туалетного приладдя, я нічого в магазинах не купував. Все, що мені було потрібно, я або позичав, або купував через сайт оголошень б / у.
Це був вражаючий досвід. І ось 7 уроків, які я отримав з цього експерименту.
У світі і так занадто багато речей.
Поки я розпродавав батьківське майно, відвідав масу благодійних магазинів і сайтів з оголошеннями. Навіть на Facebook купа людей продають один одному мільйони речей.
Чесно кажучи, я в шоці від тієї кількості речей, які ми виробляємо. Гори одягу, тонни меблів, посуду, каструль, тростин – океан речей, який неможливо навіть уявити. Величезна частина цього всього закінчує своє життя на звалищі. Навряд чи нам потрібно ще більше речей.
Ми залежні від покупок. Це треба лікувати.
Коли я спробував заповнити всю свою потребу в покупках за допомогою старих речей, коли став ходити по благодійних магазинах, то просто oфiгів, яка кількість непотрібних нам речей нас оточує.
У цих магазинах повно речей в упаковках, які ніхто ніколи не відкривав. Мені зустрічалися новими в упаковках навіть ароматичні свічки!
Загалом, сам по собі акт купівлі – скоріше результат мaніпуляції нами, а не свідомого вибору.
Читайте також: Випрошений хpест – найважчий. Дуже сильна стаття!
Людей навчили думати, ніби беушне – це не гігієнічно.
Коли я описував свій досвід в блозі, то багато писали мені в коментарях, що купувати уживане – це не гігієнічно. Мовляв, покупка одягу, меблів та інших товарів – це низько, а речі ці – «забруднені чужими мікробами». Це дивно!
Люди, що віддають свої речі на гуманітарку, роблять це з посмішкою на обличчі! Чому тоді ми повинні вважати, що це тільки для бідних, але не для нас?
Великі гіпермаркети потрібні не вам, а корпораціям.
За ці 200 днів, я усвідомив, що абсолютно не потребую гіпермаркетів. Всі потрібні продукти можна купити біля будинку, в межах одного-двох кварталів. Робити покупки в таких магазинах навіть приємніше: в них завжди чистіше, тут дбайливіше ставляться до продуктів і клієнтів.
Коли ви йдете в гіпермаркет, то незмінно купуєте купу непотрібних речей, яких не було у вашому списку покупок. Там все для цього зроблено. Ви хочете поїхати в великий магазин, щоб «затаритися» і заощадити, а в результаті витрачаєте все одно набагато більше, ніж витратили б, залишившись вдома.
Ніщо не нове і ніщо не дорого.
Мій банківський рахунок, звичайно, видихнув за ці півроку. Я не користуюся кредитками, на мені немає ніякого фінансового тиску. Я живу легко (в моральному сенсі, працювати я не кинув) і нарешті усвідомлюю: набагато краще жити без постійного шопінгу, ніж з ним і на додачу з одвічним страхом залишитися без грошей.
Речі просто не варті того.
Це приголомшливо: платити конкретній людині, а не корпорації.
Коли ви купуєте щось через оголошення, то виявляєте, що більшість продавців – чесні і порядні люди, які хочуть продати вам корисну річ. Вони нормальні, готові віддати вам щось абсолютно нове за купівельною ціною, з невеликою знижкою.
Вони купили зайве, їм воно не потрібна, і вони раді шансу повернути свої гроші. Ваша угода ощасливить їх куди більше, ніж касира в супермаркеті побутової техніки. І навіть більше, ніж менеджера з продажу, який хотів втюxати вам телевізор, який ви не могли собі дозволити.
І це просто приємно: знати, що твої гроші йдуть в кишеню цієї нормальної людини, а не в жерло безликої корпорації.
Я дійсно більше не маю потреби у всьому цьому “добрі”.
Так, є речі, які ви не можете придбати беушними. Багато речей. Зазвичай всі ці предмети пов’язані з гігієною. Коли мені доводиться купувати їх, я буквально змушую себе це зробити.
Але більшу частину часу у мене все як завжди. Я просто живу, ходжу на роботу, вuпuваю з друзями, їжджу на таксі. І зарплата перевищує мої витрати, а не дорівнює їм. Мій стpес майже пішов, повертається безтурботність і внутрішня гармонія. Тепер я розумію, що цінність абсолютної більшості речей переоцінена.
Я вважаю, що мінімалізм – це оптимальний спосіб життя. Для цього, щоб це усвідомити, мені довелося втрaтити батька. Але я сподіваюся, що вам для осягнення цієї істини не доведеться проходити через пеkло.
Я сподіваюся, що цей пост змусить вас хоча б задуматися про те, як ви зазвичай поводитеся в великих магазинах. Чи варто підраховувати всі ці знижки і звертати увагу на всі акції? Може, це просто oбман?
