Я завжди хотіла поїхати з села, мріяла стати фінансистом, тому в школі я добре вчилася, щоб легше було поступити. А поступати в університет я вирушила в столицю. Поки вчилася, жила в гуртожитку, щось мені передавали батьки з села, а щось я сама заробляла, так як практично відразу я почала шукати підробітки.
Після закінчення університету, я знайшла хорошу роботу, зняла невелику квартиру, і три роки жила одна. Акуратно розпоряджаючись грошима, я ніколи не позичала, мені на все вистачало. У батьків я теж допомоги не просила. Але потім вийшло так, що моя молодша сестра теж зібралася жити в столиці і приїхала до мене. Уже знайшла роботу, але поки з маленькою зарплатою і не може платити за оренду своєї квартири, тому попросилася пожити зі мною.
Мені не хотілося жити з нею разом, я не люблю пускати когось у свій особистий простір, навіть рідну сестру, але і відмовити їй я теж не змогла. Юля сказала: «Я поживу у тебе поки стану на ноги, а потім з’їду». Становлення на ноги у неї вже триває два роки. Спочатку я думала, що якщо вона не може потягнути окрему квартиру, то зможе платити за мою половину орендної плати. І їй не накладно і мені теж вигідно, якщо вже живемо разом.
Але сестра все розсудила по-своєму, вирішивши, що вона поживе за мій рахунок, адже у мене значно більші доходи. Участь в домашніх справах вона теж не хоче приймати, вона як би тут не господиня. Витрати на продукти і миючі засоби теж лягли на мене. Те що батьки передають з дому, Юля вважає достатнім, щоб не відчувати себе утриманкою. За квартиру їй платити нічим.
Вона просто не вміє розпоряджатися грошима. Отримавши зарплату, відразу біжить купувати собі чергову кофточку, йде обідати в кафе, замість того, щоб самій собі щось приготувати. Витратить за тиждень все гроші, а потім позичає у мене на проїзд, хоча ніколи не повертала борг повністю. Коли я намагалася їй це пояснити, сестра сказала, що не може ж вона ходити, в будь-чому.
Коли я говорю, що потрібно купувати продукти, вона тільки кліпає віями і говорить: «У мене немає грошей, у тебе ж є, купи ти, а я в наступний раз». Мені це все трохи набридло, тому я вирішила, що буду готувати лише для себе, невеликими порціями.
Але я не знаю, як зважитися, і їй про це сказати, щоб не образилася, та й батьки не зрозуміють, як це я виставила за двері рідну сестру, я ж старша і повинна їй допомагати. Але питання – стільки ще?
Фото ілюстративне, спеціально для ukrainians.today.
