Про моє життя в Італії мої рідні знають небагато. Та й навіщо їм всі подробиці?
Я працюю, гроші заробляю, дітям допомагаю, а все інше не має значення.
Поїхала я на заробітки ще 14 років тому. З чоловіком на той час ми вирішили розійтися, бо стали жити як чужі, навіть поговорити не було про що.
Дочки наші тоді вже стали студентками, і поїхали з дому вчитися.
Відсвяткувавши свій 45-річний ювілей я вирішила кардинально змінити життя. Розрахувалася з роботи, чоловікові сказала, що хочу розлучення, навіть зачіску змінила, і поїхала в Італію.
Через рік я приїхала, щоб завершити справу про розлучення, а чоловік став проситися, що не варто нам поспішати. Каже, що йому перед родичами і знайомими соромно.
То ж ми домовилися, що кожен живе своїм життям, а для людей ми будемо ще сім’я.
Тепер я розумію, що це була помилка, і що не треба було так робити, але тоді мене це влаштовувало.
Перші 8 років я працювала для того, щоб дівчатам своїм по квартирі купити. Дочки вже як виходили заміж, то відразу в своє житло йшли жити.
Чоловік вдома залишився сам в нашому будинку. Туди я не хотіла вкладати гроші, бо розуміла, що у випадку розлучення все буде ділитися порівну. А в тому, що рано чи пізно я розлучуся, я не сумнівалася.
Лише не розумію, на що я чекала?
Тут, в Італії, в мене є чоловік. Разом ми вже 5 років. Він українець, давно розлучений.
Я сказала йому, що з чоловіком ми розійшлися, але не уточнила, що офіційно шлюб ми так і не розірвали.
А нещодавно до мене в гості приїхала моя молодша донька. Я вирішила їй чесно все розповісти, бо подумала, що вона доросла людина, і мала б зрозуміти мене.
Та я помилилася. Дочка влаштувала сцену, коли почула, що в мене тут є інший чоловік. Вона вважає, що я зрадила їхньому батькові.
Мовляв, він там мене чекає, а я тут живу в своє задоволення.
Ситуація вийшла настільки неприємною, що словами не передати.
Дочка образилася на мене і поїхала додому.
Дуже шкодую, що не зробила все вчасно, тепер би не було цих проблем.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
