fbpx
Breaking News
Коли ми з Андрієм посвapилися, він знову пішов до своєї колишньої Ніни. Та згодом повернувся, ставав на кoлiна, шепотів про кoхaння. А Ніна цвіла. Плавно пливла по селу і тримала руки на ледь-ледь округлому жuвoтuку. Я не могла цього витpимати. Зібрала швиденько речі і втeкла до Києва. З маленької симпатичної сільської дівчини я стала гарною міською жінкою, знала, як сказати, а де й змовчати, як повести очима, щоб у чоловіка пеpeхoпuло подих. А через 16 років, я зустріла Андрієвого сина і не змoгла встoяти перед його чаpaми
Як виявилося, батько вже 3 роки жив на дві сім’ї, вішaючи нам локшину про відрядження. І в тій, другій родині, мала наpoдитися дитина. Мама простягнула мені спортивну сумку і наказала збирати речі. Через годину таксі повинно було відвезти нас до її батьків. Все ще відмовляючись прийняти те, що мені сказали, я як уві сні складав одяг, підручники, фотографії. Батько лиш заглядав у кімнату і пропонував свою допомогу
7 грудня — Катерини – день, коли жінки стають осoбливо cильнuми. Що кaтегopично не мoжнa рoбuти в цe свято
У день весілля я встала в 5 ранку, а в кріслі сидить вона – свекруха, я аж здpигнyлася! Вона схoпuлася з крісла і підбігла до мене. А за столом, взялacя за свекра
Галина сиділа в машині, сepце стискалося від бoлю тихо плaкала. Діти вирішили продати будинок, а її забрати з села. – Ось такі справи, Миколко! Рoзлучають нас з тобою, – схлипнула вона. Микола Тимофійович ворухнув лівою рукою і прошепотів: – І правильно роблять. Що тобі зі мною вoзитися, сама ледве ходиш. А там, в лiкаpні мeдсестри, лiкарі
Без рубрики
Відразу ж після весілля я дізналася, що молода дівчина нарoдила дитину від мого, тепер уже чоловіка. Молода матуся виховувати дитя не побажала. А Влад з радістю прийняв сина, привіз його додому. Тепер мені зрозуміло, чому Влад рoзлучився з дружиною. Вона про все дізналася. А мене, лагідну і скромну, він в курс справи не ввів. Нянькою зробив

Моє щастя тривало не довго.

У мене зав’язався рoман з одружений начальником. Мені він щиро подобався, але я розуміла, що наші відносини – це болото. І тут грім серед ясного неба – він подає заяву на розлучення. Я не могла буті причиною цього, у нас була всього одна вечеря в ресторані, і між нами нічого не було. Джерело

Значить, мені посміхається доля? Розорює переді мною двері в щасливе життя?

З цього моменту починається казка. Ми їдемо на курорт, а після Влад заявляє всім нашим колегам, що ми – пара. Я перебуваю в стані ейфорії, тому, коли Влад робить мені пропозіцію, я відповідаю “так”. Ми почали жити в його квартирі.

Я підозрювала, що щастя не може тривати вічно. Є такий вислів «Гарного – потрошку». Наша ідилія закінчилася, коли я дізналася, що молода дівчина народила дитину від мого, тепер уже чоловіка.

Випадковий зв’язок, Нічого особливого, як він висловився. Молода матуся виховувати дитя не побажала. А Влад з радістю прийняв сина, привіз його додому.

Якби це не сталося зі мною, ні за що б не повірила, що так буває. Чоловік категоричним тоном заявив, що відтепер дитина житиме з нами. Я буду сидіти з ним самостійно, або, при бажанні, він найме няню мені на допомогу.

«А як же робота?» – обурилася я.

“Не переживай. Ти і далі числитимешся в нашій компанії. Стаж йде, зарплата на картку. Але вдома зараз ти потрібна більше»

Все сталося так швидко, що я ледве схаменулася. Якось одного разу запитала, а чи будуть у нас спільні діти. Влад відповів розмито: «Звичайно. Через кілька років. Треба Артемка на ноги поставити. Цю квартиру продамо. Будинок купимо. Всім місця вистачать.»

Читайте також: – Ось тобі, дочко, наречений, – почав Іван Тимофійович, – він людина серйозна і посада у нього поважна, буде тобі гарним чоловіком. Уляна зблiдла і стояла, не сміючи глянути ні на батька, ні на мілiціонера. Весілля домовилися зіграти восени. На Уляну заглядалися майже всі сільські хлопці, вона не могла зрозуміти, чому батько вибрав для неї такого нареченого. Та потім історію їхнього кохання ще довго згадували люди

Але я розумію, що на здійснення цих планів можуть піти роки. Та й син у нього вже є, а ось у мене – ні. Хоч я і проводжу кожен день з немовлям на руках. А тій дівчині, чоловік ще й приплачує, щоб вона своїх прав на дитину не заявляла.

Тепер мені стало зрозуміло, чому Влад розлучився з дружиною. Вона про все дізналася. А мене, лагідну і скромну, він в курс справи не ввів. Нянькою зробив.

Подруги кажуть: «Тобі несказанно повезло. Сиди з малюком в шикарній квартирі, гуляй з ним в парку, зарплату отримуй»

Але мені такий розклад не подобається. Я фахівець з вищою освітою. Я взагалі не хочу сидіти вдома безвилазно. Без вихідних. Втрачати свої професійні навички.

І сторонню людину, няню, бачити вдома теж не хочу. Стати мамою – перспектива туманна.

І у всій цій чехарді подій я стала сумніватися – чи правильно я зробила, що вийшла заміж за Влада. Ми надто різні. Він – авторитарна особистість, а я – теж не звикла підкорятися.

Скільки мені прийдеться виховувати чужу дитину? Років 15? Поки він не стане самостійнім? Чоловік дивиться на немовля і розчулюється. А в мене pевнощі встромлюють свої гострі голки.

Та й які ще сюрпризи мені піднесе мій чоловік? Може, ще кілька дітей підкине на виховання.

Відчуваю себе заручницею ситуації. Мені в цьому році 30 років.

Чи знайду я чоловіка, кращого за Влада?

Чи не звільніть він мене з роботи, якщо я наважуся від нього піти?

Чи зможу я жити роки з чужою дитиною, виховувати її, як рідна мати?

У голові багато питань, бoюся зробити невірний вибір. Але малюкові всього кілька місяців. Треба щось вирішувати. Так далі тривати не може.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Related Post