Коли ми одружилися нам не було де жити і свекруха покликала нас, щоб ми жили з нею у її великому двоповерховому будинку. Я була здивована, адже не очікувала такої пропозиції, для мене це було дивно.
Мама Андрія добре ставилася до мене. Я вважала, що мені дуже пощастило з такою родичкою. Валентина Вікторівна мала гарний смак, завжди гарно одягалася, була досить розумною жінкою.
Ми стали жити в будинку батьків Андрія. Спочатку в нас було все добре, та згодом Валентина Вікторівна просила так, як подобається їй.
Вона ніколи не мала господарства, а тут вона просто стала купляти курей, гусей, качок, ще й виорала город, хоча вона сама, поки мене не було, ніколи не садила нічого на своїй земельній ділянці.
Що саме цікаво, що це все мама чоловіка ніби придумала для мене, адже сама ніколи не займалася цим, говорила, що вона вже людина в віці, а мені це буде лише на користь, ще й продукти свої будуть, а не з магазину.
Я спочатку мовчала, адже живу в чужому будинку, тому, звісно, що прислухалася до свекрів. Але останнім часом до нас стала частіше приїжджати зовиця. Валентина Вікторівна завжди пригощає її моїми консерваціями, дає їй яйця, качок і курей, каже, що вона сама це все купувала. Але ж працюю лише я одна, мене ніхто нічого не запитує.
Прикро стало від того, я вже говорила з чоловіком, що буде краще, якщо ми знайдемо і орендуємо для себе окреме житло. Але чоловік засмутився, бо не знає, як сказати про це батькам, щоб мама не образилася.
Фото ілюстративне.
