Після весілля ми жили у мами мого чоловіка. Вона постійно вважала, що вона є господинею у своєму домі, і я маю жити за її правилами. Я, можливо, трохи розумію її, але мені так жити було не просто. Я завжди думала, що мені приготувати, щоб усім сподобалося, так як ми харчувалися разом з мамою, що сказати, завжди підбирала слова, я не відчувала себе там, як у себе в дома, там я була в гостях.
Бувало таке, що я не знала, що мені скаже свекруха. коли на плиті збігло молоко, або підгоріли котлети. Знала, що свекруха мені обов’язково зробить зауваження, вона буде незадоволена.
Ми з чоловіком збирали гроші на своє житло. Якось я зрозуміла, що хочу швидше мати власний дім і стала просити чоловіка, щоб ми взяли квартиру в кредит у невеличкому містечку, де живуть мої батьки, там квартири дешевші.
Зараз ми живемо в столиці, тут житло дорожче. Та Дмитро хоче купити квартиру в столиці, біля своє мами, адже він у неї єдиний син і не може її залишити, його про це попросила мама.
Щоб купити квартиру в столиці, нам ще довго потрібно жити з мамою чоловіка, але я не хочу. А, якщо нам пощастить, і ми таки візьмемо квартиру в кредит у столиці біля мами чоловіка, то вона щодня буде у нас, вона людина така, що звикла так, щоб ми жили за її правилами.
Я не знаю, як вмовити чоловіка жити подалі від його мами. Думаю, що так усім буде краще.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
