Після важкого розлучення я вже й не мріяла, що вийду ще раз заміж. Але потім я зустріла Олексія. Все у нас закрутилося якось дуже природньо і дуже швидко. Олексій говорив мені, що закохався в мене з першого погляду, приділяв мені багато уваги, дарував подарунки, читав вірші, співав романтичні пісні під гітару, і незабаром підкорив моє серце.
Довго тягнути з пропозицією руки і серця не став і вже через пів року ми одружилися, у нас було гарне весілля, яке в основному оплатила я. У мене була хороша робота і зарплата майже в два рази більше ніж у Олексія. А ще, у мене була власна квартира в одному з кращих районів міста, в яку Олексій і переїхав після нашого одруження.
У мене є донька від першого шлюбу, і до весілля Олексій стверджував, що це для нього не стоятиме на заваді. Проте на ділі все виявилося не так.
Перше серйозне непорозуміння між нами сталося майже відразу після весілля, виявилося, що Олексій не збирається поповнювати сімейний бюджет своєю зарплатою, пояснивши це тим, що дитина не його, і він її годувати і утримувати не зобов’язаний.
З’ясувалося що майже всю свою зарплату чоловік віддає своїй мамі, якій не вистачає пенсії, адже у неї трикімнатна квартира в якій прописаний і сам чоловік, і тому комунальні послуги обходяться дуже дорого.
До того ж, вона потребує дорогого лікування, і взагалі допомагати мамі це його обов’язок і він не збирається забирати кошти для існування у рідної мами для того щоб утримувати чужу дитину, і що моєї хорошої зарплати цілком достатньо, щоб забезпечити свою дочку.
У мене ж щодо цієї ситуації була абсолютно інша думка – я вважала, що якщо ми тепер сім’я, то бюджет у нас тепер має бути спільний, а якщо мамі недостатньо коштів, то нехай продасть свою квартиру і придбає житло меншої площі, прописувати чоловіка у себе в квартирі я не хотіла.
Потім я сама поговорила з матір’ю чоловіка з приводу продажу квартири, але свекруха відмовилася від цієї ідеї, заявивши, що якщо я потім прожену її сина зі своєї квартири, то він повернеться до неї, а тулитися в маленькій комірчині вони не зможуть, тому квартиру продавати вона не буде.
Мені вона сказала, що це я неправильно поступаю, що не хочу приписувати свого законного чоловіка до себе, а він мене, між іншим, з дитиною взяв.
Тепер я думаю, чи не поспішила я з цим заміжжям. Чи варто було взагалі нам вступати в шлюб? Можливо, ми зробили помилку, не обговоривши фінансове питання, але ж чоловік знав, що у мене є дитина, йому варто було відразу повідомити про те, що він не збирається утримувати чужу дитину, і про те, що у нього на забезпеченні перебуватиме його мама.
Фото ілюстративне – psy.systems.
