fbpx
Життєві історії
Відразу після весілля чоловік давав мені гроші на все необхідне – продукти, комуналку, і на всі мої потреби. Але потім все змінилося. Тепер щоразу, коли мені треба щось купити, я складаю список, показую чоловікові і тільки після цього отримую гроші, рівно стільки, скільки потрібно, і ні копійки більше. Я дуже шкодую, що послухала чоловіка і пішла з роботи

Кожна жінка мріє знайти хорошого чоловіка, який буде її забезпечувати. Але тепер я точно знаю, що не зважаючи ні на що, жінці треба самій заробляти гроші. Як то кажуть, не зрозумієш, поки не спробуєш.

З дитинства я завжди намагалася мати свою копійку. Частину грошей, які давала мама мені в школу, я відкладала, а потім робила їй приємні подарунки на свята. Навіть вступивши до коледжу, намагалася не витрачати стипендію і підробляла офіціанткою в кафе. Після закінчення навчання, я знайшла хорошу роботу – менеджер з продажу нерухомості. Так як я була новачком у цій сфері, доводилося залишатися на роботі допізна і вивчати всі тонкощі професії.

Робота приносила мені чималий прибуток. Я могла собі дозволити купувати дорогі речі і якісну їжу, а також подорожувати за кордон. Якось я познайомилася з Олександром. Доволі заможний молодий чоловік хотів придбати собі житло. Я знайшла для нього квартиру, яку він хотів – велика, трикімнатна, в центрі міста.

Відтоді ми почали зустрічатися. Ми добре розуміли один одного. Дуже швидко ми вирішили узаконити свої стосунки. Я була безмежно щаслива – хто ж не мріє вдало вийти заміж. Ми зіграли досить пишне весілля, грошей вистачало, ми обоє багато працювали. Ось тільки бачилися ми мало – я додому раніше 10 вечора не приїжджала, і готувати доводилося вночі або рано вранці. Чоловікові це не подобалося, адже він теж постійно був на роботі і хотів, щоб коли він повертається, я вдома приділяла йому більше уваги.

Тому Олександр запропонував мені піти з роботи і займатися домашніми справами. Я з дитинства була самостійною і не любила просити гроші у когось тому довго роздумувала над його пропозицією.

З одного боку – втрачаю роботу, і мені доведеться просити гроші у чоловіка, з іншого – ми будемо більше проводити часу разом. Через тривалий час умовлянь і привабливих пропозицій з боку чоловіка, я все ж звільнилася – вибрала коханого і турботу про нього. Тепер чоловік був задоволений, давав мені гроші на все необхідне – продукти, комуналку, на всі мої потреби. Правда, завжди просив чеки для складання звіту сімейних витрат. В той момент мене це не турбувало.

Через деякий час Олександр почав дорікати мене в марнотратності. Почав говорити, що я багато витратила в цьому місяці. У такі моменти я шкодувала, що пішла з роботи. Далі було тільки гірше – я звітувала перед ним за кожну витрачену копійку, як маленька дитина. Це мене страшенно дратувало. Хотілося все більше і більше повернутися до роботи. Але коли говорила про це чоловікові, він відповідав: «Просто говори, що тобі потрібно купити, а я дам грошей».

Кожного разу, коли мені потрібно було купити що-небудь, я складала список, показувала чоловікові і тільки після цього отримувала гроші, рівно стільки, скільки було потрібно, і ні копійки більше.

Далі чоловік почав питати, для чого мені купувати ту чи іншу річ. І кожного разу я повинна давати звіт: що буду купувати, навіщо це буду купувати, і скільки все це коштує.

Я так більше не можу, я не звикла так жити. Як правильно вчинити, я не знаю: піти від чоловіка, поки не пізно, знайти роботу і витрачати гроші, як захочу, чи залишитися з Олександром і змиритися з його примхами? Багато жінок, можливо, мріють про таке життя, а я так жити не хочу.

Фото ілюстративне – corpomir.

facebook