Діаспора
Відкриваю робочу візу на 90 днів і їду на заробітки

36-річний Василь Костишин із райцентру Камінь-Каширський на Волині третій рік їздить на сезонні роботи у Польщу. Працює штукатуром на будівництвах. Торік за літо заробив 63 тис. грн, пише gazeta.ua.

— У мене вища освіта. Вдома працюю інженером на приватній фірмі. Три роки тому почалася криза. Думали, фірму закриють. Якось вижили, але зарплата стала копійчана. Та й ту затримують. Із керівництвом домовився — щоліта братиму відпустку за власний рахунок на три місяці. Відкриваю робочу візу на 90 днів і їду на заробітки. Ще в студентські роки тато мене брав із собою на будову. Там навчився штукатурити, — розповідає Василь Костишин.

— 2015 року на заробітки поїхав із дружиною Ларисою. Жінка працювала на швейній фабриці у Варшаві. Мені пропонували роботу плиточника, штукатура, муляра, вантажника у супермаркет.

Їхали через агенцію працевлаштування. Нам пощастило — з автобуса зустріли, роботу знайшли, договір підписали. Бували випадки, коли наших заробітчан агенції тупо кидали. Ті, як телята, у пошуках роботи по Варшаві тинялися. В нашій агенції працівників тестують — перевіряють, наскільки фізично здорові та міцні, що вміють. Роботодавець більше тішиться працівникові з агенції, ніж із вулиці. На роботі чув про випадок, коли наші заробітчани польського господаря обікрали й додому втекли. Поляки теж не завжди чесні зустрічаються. Буває, господар обіцяє через два-три місяці заплатити. А потім виганяє заробітчанина без копійки, як собаку. То краще їхати на заробітки через посередників.

Торік у нас народилася дитина, тому їздив сам. З бригадою зводили двоповерховий будинок для бізнесмена. За годину платив 15 злотих (106 грн. — ГПУ). Працювали тільки по 8 годин. Субота, неділя — вихідні. З хлопцями думали домовитися, аби по 10 годин пахати. Відмовилися від тої ідеї, бо до вечора з ніг валилися. Господар дозволив нам працювати в суботу. За місяць заробляв по 3000 злотих (21 тис. грн. — ГПУ). Найбільше отримували електрики, але то справа непроста — не кожен уміє. Господар поселив нас у двокімнатній квартирі. По двоє в кімнаті. За житло не платили. Харчувалися за власний рахунок. На обіди витратили по 3–4 тисячі гривень. На їжі не заощадиш, бо не буде сил працювати. Багато грошей ішло на мінеральну воду й сигарети. У неділю навіть пива не пили. Господар був категорично налаштований проти алкоголю. Почув би запах — одразу звільнив би. Цього року теж на будову проситимуся.

Читайте також: ЯК ПРАВИЛЬНО ОБРАТИ ЖИТЛО В ПОЛЬЩІ: 10 ПРАКТИЧНИХ ПОРАД ЗАРОБІТЧАНАМ

Related Post

facebook