Оксана завжди знала, що лише важкою працею можна чогось досягти, тому в школі вона постійно сиділа над книжками, щоб потім поступити в університет, а в студентські роки коли всі дівчата заміж виходили, вона вчилася день і ніч, аби здобути омріяний червоний диплом.
Дівчина бачила, як важко живеться батькам в селі, мама з татом працювали на заводі, отримували мінімальну зарплату, тому тримали господарку, обробляли город. Оксана ж з сестрою мріяли закінчити школу і поїхати в місто, яке дасть великі можливості. От лише Оксана вважала, що треба вчитися і працювати, а її сестра Орися була впевнена, що для щастя дівчині досить всього лиш вдало вийти заміж.
І життя наче почуло їхні думки – відразу після закінчення технікуму Орися вийшла заміж, її чоловік – єдиний син у своїх батьків, тому на весілля їм подарували трикімнатну квартиру в центрі міста, а потім ще й автомобіль купили. Так що мрії молодшої сестри здійснилися сповна.
Оксана закінчила університет і влаштувалася на роботу, спочатку знімала квартиру, а коли трохи підскладала грошей, то взяла однокімнатну квартиру на околиці, і то під виплату на кілька років. Заміж вийшла пізно, народила донечку в 30 років, вони з чоловіком і дитиною живуть у тій самій однокімнатній квартирі, навіть не мріючи поки про розширення.
Відколи Орися вийшла заміж, вона наче забула про те, що у неї є родина – до батьків в село ніколи не приїжджає, навіть на свята, бо цей час вона проводить з багатими свекрами. З сестрою теж не спілкується, бо вважає, що нема спільних тем – Орися любить поговорити про новий одяг, про відпочинок, а Оксана лише про роботу і проблеми думає.
Зате щосуботи до батьків їде Оксана, і чоловіка з донькою завжди бере з собою. Мама і тато не молодіють, їм допомога потрібна, та й просто поговорити пенсіонерам хочеться.
Якось десятирічна донечка спитала Оксану, чому вони з тіткою Орисею такі різні, і хто з них щасливіший. Оксана не знала, що відповісти доньці, тому сказала, що у кожної людини своє щастя, не схоже на інших.
А дочка походила-походила, подумала щось собі, а потім і каже: “Мамусю, ти не хвилюйся, я буду приїжджати до тебе, бо бачу, яка щаслива бабуся, коли ми гостюємо у неї. І я буду робити все для того, аби ти теж завжди була щаслива”.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
