fbpx
Життєві історії
Відколи Марта познайомилася з батьками Мирослава, зрозуміла, що вона йому не пара. Батьки жили за містом у великому двоповерховому котеджі і були дуже заможними людьми. Марта ж боялася зізнатися, що її родина живе більш, ніж скромно. Мирослав знав про це, але запевняв, що це немає ніякого значення. А потім таки кинув її. Не минуло і місяця, як Мирослав поїхав, а Марта зрозуміла, що чекає дитину

Марта їхала додому і уявляла, як зрадіє мама, коли почує радісну новину – коханий нарешті зробив їй пропозицію. Дівчина нещодавно закінчила університет і влаштувалася на роботу. Разом з коханим Мирославом почали разом винаймати квартиру. Мама, звичайно, була проти таких “вільних” відносин, але донька запевняла, що вони обов’язково поберуться.

І ось нарешті Мирослав зробив довгоочікуваний крок – прийшов ввечері додому з букетом троянд і подарував каблучку. Марта вже й не сподівалася на це. Відколи вона познайомилася з батьками Мирослава, зрозуміла, що вона йому не пара. Батьки жили за містом у великому двоповерховому котеджі і були дуже заможними людьми. Марта ж боялася зізнатися, що її родина живе більш, ніж скромно. Мирослав знав про це, але запевняв, що це немає ніякого значення.

Марта приїхала раніше, а Мирослав з батьками мали приїхати в суботу, домовлятися про весілля. В п’ятницю в хаті Марти кипіла робота – завтра ж мають приїхати старости. В суботу зранку Марту розбудив телефонний дзвінок, Мирослав повідомив, що вони не приїдуть, і взагалі, все скасовується. Дівчина не могла повірити в те, що чула. Мати плакала, батько мовчав. Марта зібралася і негайно поїхала до коханого з’ясувати, що ж сталося.

З Мирославом вони зустрілися в кафе, виявляється, хлопець навіть встиг вже свої речі з квартири забрати. Розмови по душах не вийшло, перед Марта сиділа чужа, незнайома людина. Мирослав без зайвих емоцій сказав:

– Мені випала нагода поїхати в Америку. Ймовірно, я затримаюся там на кілька років. Не хочу, щоб ти через це втрачала час, тому не чекай мене. Америка для мене – це шанс, який я не можу втратити.

Не минуло і місяця, як Мирослав поїхав, а Марта зрозуміла, що чекає дитину. Вона телефоном повідомила про це Мирославу, але він мовчав. Батьки хлопця теж відхрестилися від онука, мовляв, це твоя дитина і твої проблеми.

Марта народила чудового хлопчика, але грошей їй не вистачало навіть на найнеобхідніше. Разом з малюком вона переїхала до мами в село. Батьки чим могли, допомагали доньці і ніколи не дорікнули їй ні в чому. Долею Марти переймалися і сусіди, теж допомагали, хто чим міг – ті колиску подарували, ті одяг принесли. Але найбільше намагався допомогти Богдан, сусідський хлопець і друг дитинства. Він приходив до Ольги щодня, допомагав поратися з малюком і щоразу твердив, щоб вона не падала духом, бо все буде добре.

Марта не раз ловила його неоднозначний погляд, але ні на що більше, крім дружби, Богдан не наважувався. Але саме Богдан був поряд, коли синочку виповнився рік, саме він за руку малюка в перший клас. Саме Богдан був поряд, коли дитина хворіла і приносив іграшки і цукерки на день народження, щоб дитина відчула свято і турботу.

Мирослав повернувся, коли його вже перестали чекати. З’явився в житті Марти і сина так само раптово, як і зник. За ці сім років він ні разу не зателефонував і не передав дитині жодного подарунка. Приїхав і відразу запропонував Марті жити разом. Та, добре подумавши, погодилася, заради того, щоб у сина був батько. Мирослав за зароблені в Америці гроші купив квартиру і зробив там гарний ремонт.

Та спільне життя не клеїлося. Мирослав не прийняв до кінця сина, дратувався, коли той щось робив не так, замість того, щоб посадити дитину біля себе і все їй пояснити. Марта терпіла і вірила, що все ще налагодиться, впевнена, що робить все це заради щастя сина.

Якось на вихідні вона поїхала в село. Зустріла Богдана і ледве впізнала його – чоловік змарнів, було видно, що щось непокоїть його. Першим Богдана помітив синочок Марти і з радістю кинувся до нього. Марта ніколи не бачила, щоб дитина так обіймала Мирослава, рідного батька. Богдан  заплакав, набігла сльоза і в очах Ольги. Раптом, в один момент, все стало зрозуміло без слів – ось він, справжній батько, той, хто завжди був поряд.

До Мирослава Марта більше не повернулася. Незабаром вони з Богданом одружилися. Виявляється, ми часто придумуємо собі щастя десь далеко, а воно весь час знаходиться поряд.

Спеціально для ukrainians.today. Передрук без гіперпосилання на ukrainians.today заборонений.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page
facebook