З того часу, як моя рідна мама поїхала на заробітки, батько мій зовсім нічого не хоче робити вдома сам.
Я ніколи й подумати не могла, що він так себе поводитиме.
Він навіть собі їсти нічого не варить і не прибирає зовсім. Усе це, як не дивно, мушу робити я.
Тато чомусь думає, що це лише жіноча справа.
Хоча й мені, щиро кажучи, і своєї роботи вистачає, але я все для батька роблю, адже іншого виходу немає. Я не можу просто залишити все, як є.
Моя мама поїхала в Італію ще 3 роки тому, кума її покликала, бо сама там давно працює і мамі роботу знайшла, адже тоді було дуже важко нам з грошима.
Мама вдома роботи знайти не могла, я теж сиділа з другим дитятком в декреті, працював у нас лише один чоловік.
Мама мене шкодувала і, можна сказати, поїхала на чужину тільки через мою сім’ю, адже хотіла нам допомогти, щоб нам важко не було.
От і сьогодні тато зателефонував мені і просить, щоб я прийшла до нього, бо йому потрібна якась допомога.
Я відразу насмажила котлет, зварила картоплі і пішла до тата, хоч на вулиці було холодно і йшов дощ.
Однак йшла до нього, відмовити не могла, адже іншого варіанту у мене зовсім не було.
Хто ж піде до нього, я ж його єдина донька? А батько ще просить гроші.
Мені стало прикро від того і я вже запитала батька, чи він не хоче знайти собі якусь роботу?
Я пояснила що нам з чоловіком зараз матеріально важко, ми самі ледь би справлялися, якби не мамина допомога, адже ми взяли авто в кредит пару років тому і маємо його ще виплачувати.
Чоловік мій Дмитро працює лише один.
Я зараз чекаю третю дитину і не хочеться виходити з дому зайвий раз, а чоловік відвезти мене до батька не може, бо з ранку до вечора на роботі.
Крім того, нам потрібно відремонтувати в хаті дах, а це теж грошей коштує чималих.
Мій батько майже все життя пересидів вдома, він йшов на роботу, але йому постійно щось не подобається, ніхто йому догодити не може все не так.
Тому він поробить рік чи два, а потім звільняється і рік може вдома сидіти.
Вони з мамою господарство тримали, правда, якесь, то те й виручало, адже мали свої свіжі продукти, але ж гроші потрібні на життя.
Моєму батькові зараз 57 років. Ще може працювати й сам.
Але звик, що мама одна все робить вдома. І зараз поїхала на роботу в далеку Італію.
Мама моя надсилає гроші, але ми їх не витрачаємо усі, беремо частину – решту бережемо для матері, адже складає на квартиру кожну копійку.
Лиш часом на день народження вона дарує нам по сотню євро.
Батько догадується, що гроші мама віддає нам, тому постійно говорить мені, що я маю його за це доглядати, адже гроші мамині в мене.
Якщо ми не даємо татові гроші, то він йде до сусідів і просить у них позичити йому якусь суму.
Уже в усіх сусідів має борги, ми вже винні людям чимало грошей.
Батько навіть й не збирається йти на роботу якусь, він просто сидить вдома і чекає, коли приїде мама з заробітків, щоб віддала ці гроші людям.
Ми вже маємо віддати сусідам 15 тисяч гривень.
Тепер тато ще й просить у мене гроші на новий телевізор, говорить, що йому потрібно ще й машину відремонтувати.
А де мені гроші взяти? Я не заробляю зараз зовсім нічого.
Він каже взяти кредит, або мамині гроші частину йому віддавати, бо ми єдина сім’я.
Але мені жоден банк кредиту не дасть, а мамині гроші йому я не дам, лише їй поверну, коли вона повернеться, бо витратить все до копійки.
Тато не хоче цього розуміти, або робить вигляд, що нічого не розуміє.
Та батько говорить, що мені мама надсилає гроші, тому гроші у мене є.
Але ж мама їх заробляє на квартиру, вона сама хоче, купити квартиру для нас, каже, що це буде такий вклад її для своїх онуків.
Мама своїй я нічого не хочу розповідати, не хочу, щоб вона хвилювалася зайвий раз, їй і так непросто на чужині, тому на батька я стараюся їй не скаржитися, щоб їй там легше на душі було.
Вона важко працює, у неї є мрія.
Останнім часом мені вже набридли батькові прохання і постійні розмови про гроші.
Поки зовсім не знаю, як правильно чинити.
Ну от як бути в моїй ситуації?
Фото ілюстративне.
