Нам з дружиною зараз по 65 років, останні 20 років ми жили окремо, а тепер моя колишня дружина наполягає на тому, щоб ми знову зійшлися. А в мені наче щось зламалося, я не хочу з нею спілкуватися, напевно тому, що досі її не пробачив.
Одружилися ми ще в інституті, будучи студентами. У шлюбі прожили майже 19 років, народили і виростили двох синів. А потім розлучилися. Наполягла на розлученні дружина, вона казала, що я мало заробляю. Просто вона завжди дуже любила гроші, і хоч жили ми не бідно, вона постійно хотіла більше.
Тоді якраз стало модно їхати за кордон на заробітки. Багато її подруг подалися в Італію, стали розповідати, як вони там добре заробляють, і моя дружина теж захотіла заробляти, ні з ким не порадившись, вона поїхала на заробітки.
Я був проти того, щоб вона кудись їхала, адже все необхідне у нас було, особливо нічого нам і не бракувало. І сини наші образилися на маму, що вона їх просто так залишила.
Дружині, як вона сама вважала, посміхнулася удача, вона знайшла хорошу роботу, і це їй запаморочила голову, вона з завзяттям заробляла чималі гроші, практично повністю забувши про сім’ю.
Ми з дітьми почали жити своїм життям, а дружина своїм, бачили ми її один раз на рік на Різдвяні свята, і то це виглядало більше як офіційний візит, ніж сімейне затишне свято. Згодом ми просто здалися з дітьми і перестали сподіватися, що все змінитися.
Дружину ми вже не чекали, ми просто жили своїм життям. Потім вона захотіла офіційного розлучення, і я погодився, адже ми давно перестали бути сім’єю, їй були цікаві лише гроші, які вона заробляла.
На той момент діти вже жили своїм життям окремо від нас. Дружина кожному сину купила по машині, і вони швидко забули образу на матір за те, що вона їх залишила.
З дитинства я не любив самотність, бо ріс в дитячому будинку і моєю найбільшою мрією було мати родину. І ось під старість років самотність таки мене наздогнала, я залишився один, не дивлячись на те, що був одружений.
Колись кохана і рідна мені людина виявилася чужою, віддавши перевагу роботі і грошам. З синами у мене збереглися гарні стосунки, у них вже є діти, то ж я тепер дідусь, і цим дуже тішуся.
Нещодавно моя колишня дружина нарешті повернулася з Італії додому. Сказала синам, що не планує більше їхати на заробітки. Вона майже відразу прийшла до мене і запропонувала знову зійтися і жити разом. Каже, що привезла гроші і хоче будувати будинок, а я їй допомагатиму.
Але я не хочу, я не уявляю собі, як ми зможемо тепер жити разом знову, занадто багато часу пройшло, ми чужі один одному люди, я не знаю, про що нам розмовляти і навіщо, я не знаю, що зможе нас з’єднати і зблизити. Я багато чого їй пробачив, всі образи і слова, але самотності я їй пробачити не можу.
Вона каже, що все можна виправити і почати спочатку. А куди їй подітися, роки пройшли, а жити одній погано, діти дорослі, вже давно живуть своїм життям, а стосунки зі мною пішли далеко в минуле.
Дружина намагається через дітей вплинути на мене. Я б і сам радий знову мати сім’ю, тільки щось всередині мені не дозволяє переступити через себе.
Ситуація складна і неоднозначна. Може хтось із чоловіків був в подібній ситуації і може щось мені порадити.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Я стала помічати, що моїй невістці хтось часто телефонує. Вона виходить з кімнати і йде розмовляти, щоб ніхто не чув. Потім одягається, виходить з дому, а повертається дуже щасливою і з гарним настроєм. Одного разу я таки наважилася і прямо запитала Олену в чому причина таких походеньок
- Два місяці тому я на пенсію вийшла. Так зраділа тому, думала відпочину. Та чоловіка мого наче хтось підмінив. Важко мені з ним, хоч бери й розлучайся на старості років
- Нещодавно нам з Італії прийшла звістка, що мама чоловіка там в лікарню потрапила, і треба, щоб хтось туди поїхав до неї. Зовиця ще рік тому виїхала з дітьми в Канаду, тому вона зразу сказала, що зараз поїхати в Італію їй не вийде. Мій чоловік теж не зможе виїхати, а інших родичів у свекрухи просто немає. Я зразу зрозуміла, що ця особлива місія – догляд за свекрухою, випаде на мене, бо просто більше нікому
- Сусідка мені розповіла, що Степан хлопець хороший, і батько у нього людина справедлива, але от мама нам життя не дасть, такий от у неї характер, її всі люди в селі стороною обходять. Але Степан обіцяв, що з часом ми побудуємо свою хату і переїдемо, тому з батьками ми будемо жити недовго. Я вийшла заміж, але пошкодувала про це
- Донька моя довго не могла няню для дитини знайти, а дуже спішила вийти на роботу після декрету, бо у неї висока зарплата. Пошуки няні затягнулися і зять запропонував мені тимчасово посидіти з їх дитиною, поки вони когось знайдуть. Я, звісно, погодилася, але тоді ще не знала, як обернеться це все