Мені 38 років і вся моя родина звинувачує мене у тому, що я неправильно повелася з своїм сином. Справа в тому, що мій дорослий син, який вирішив створити свою сім’ю і створив її, тепер намагається привести свою дружину до нас додому, яка, до речі, мені абсолютно не подобається.
Більшість наших знайомих стали на сторону сина, але вони не уявляють, що буде, якщо ми будемо жити всі разом.
Я сама росла в неблагополучній сім’ї. Моя старша сестра відразу після закінчення школи пішла з дому і почала жити у свого хлопця, і мамі з татом не було до цього діла. Я сама намагалася частіше бувати у свого дідуся, тільки там мені було спокійно.
Тільки маленького брата було шкода, який залишався з батьками, а я, маленька, нічого вдіяти не могла. Але тепер батьків немає, і ми з сестрою вирішили, що вся батьківська квартира дістанеться нашому братові – адже йому завжди було найскладніше. А сама сестра «виростила» з того свого хлопця справжнього бізнесмена, живуть вони дуже навіть благополучно.
Через все це, в 17 років я сама стала мамою. Мій дідусь дуже хвилювався, картав себе, що не догледів, мовляв. Батько дитини благополучно зник з нашого життя, і сина я почала ростити одна, точніше – майже одна. Щоб не заважати дідусеві в його однокімнатній квартирі, я хотіла зняти собі житло, але дід наполіг: живи зі мною.
Завдяки йому, я провчилася заочно, причому одночасно працювала, зате дідусь няньчився в онуком а потім водив його і в садок, і в школу. Саме дід наполягав на тому, щоб я відкладала гроші.
Дідуся не стало, коли синові було одинадцять років. Ще три роки ми прожили в його квартирі, поки не настала можливість розміну: нашу однокімнатну квартиру ми поміняли на простору двокімнатну. Яке це було свято! Залишалися навіть гроші на косметичний ремонт, а меблі я купувала пізніше.
Перед тим, як син пішов в армію, я нарешті вийшла заміж: чудовий чоловік, але молодий – на шість років за мене молодший. Подруги мені навіть заздрили, хоч цей факт у віці мене швидше бентежив, ніж радував.
З сином у чоловіка відносини були нормальні. Син пішов в армію, потім повернувся, і ось вирішив одружуватися. Привів її до нас додому, а вона одягнена абияк, спілкуватися зі мною теж не мала великого бажання. Хіба так знайомляться зі свекрухами?
Але як би там не було, молоді подали заяву. Відгуляли весілля в кафе, скинулися з батьками невістки, до речі, відтоді ми і не бачилися зі сватами – ми їм не цікаві, а вони нам. Де жити молодим? У батьків невістки своїх малих дітей ще двоє, а до нас я – не хочу! Але для початку ми дали їм «вудку, а не рибку»: зняли квартиру на два місяці за власні гроші, а далі «діти» самі думайте, як вам жити, якщо вже сім’ю створили.
Син працює, невістка, нібито, вчиться на якихось курсах, вони раптом зрозуміли – на розваги їм грошей тепер не вистачає. Син проситися до нас додому жити, ще й з претензією: «Це не вся твоя квартира, тут і діда є частина, а значить – і моя теж». Тим більше у нього прописка. Але у невістки її немає!
Але я проти. Я розповідала багато разів синові, як мені дісталася ця квартира, і як я сама – майже одна, створювала весь цей затишок! Я господиня цього будинку і не потерплю іншої господині, тим більше невістку тільки умовно можна назвати господинею – наймана квартира в бардаку, син в м’ятому одязі ходить.
І що дуже важливо – я зараз не одна, у мене нарешті є шанс стати щасливою! А так я змушена буду приділяти увагу не тільки своєму чоловікові, але й синові і невістці.
До того ж, чоловік молодший за мене і мені ні до чого, в квартирі молода дівчина. Ось і пішла чутка по всій родині – я для всіх погана, а син хороший. Але я ж його не жену – нехай живе! А невістка мені вдома зовсім не потрібна. Так що я вважаю, якщо син вирішив одружуватися – нехай знімають квартиру і живуть окремо.
Фото ілюстративне – psychologies.
