Після розлучення наших батьків ми залишилися жити з татом, мені тоді було 10 років, а братові 9. Мама не винна, вона хотіла нас забрати, але тато цього не допустив. Батько був впливовою людиною, нього гроші, зв’язки. Так ми залишилися жити з ним і його мамою, нашою бабусею. Бабуся нас не вельми любила, тому що не любила нашу маму.
Коли я вчилася в школі, пам’ятаю, як мамині подруги приходили в мій клас, щоб сказати, що дзвонить мама і хоче поговорити зі мною. Ми розмовляли з нею недовго, і вона завжди мене просила не говорити про це вдома. Але моя сім’я дізнавалася про кожен дзвінок і з часом я зовсім перестала з мамою спілкуватися.
Кожен день вдома були розмови про маму, яка вона не вдячна і нехороша. А я так хотіла побачити її, захистити якось. Я пам’ятаю, що коли вона дзвонила татові, то вони спочатку говорили про гроші, а потім між ними починалися з’ясування відносин. Я дуже хотіла взяти у тата її номер і зателефонувати, але він строго це забороняв. Хоча вона платила на нас аліменти і хоч зрідка відправляла гостинці.
Ми виросли, тато так і одружився. Бабусі не стало, я вийшла заміж. І тільки після цього наважилася поговорити з татом на тему мами. Мій чоловік переконав його дати мені її номер і дозволити поговорити з нею. Почувши позитивну відповідь, я була дуже щаслива, що, нарешті почую маму, дізнаюся, як вона. Прийшовши додому, я відразу їй зателефонувала, але почувши її голос я злякалася і кинула слухавку.
Вона мені дзвонила потім разів десять. Я зібралася з силами, і піднявши слухавку, змогла вимовити лише одне слово – «мама». Вона впізнала мене, була рада і щаслива, ми обоє дуже розчулилися. Питала про брата, як він, як я змогла додзвонитися їй? Не могла повірити, що тато дав мені її номер. Протягом багатьох років вона просила його про це, але він був проти.
Мама почала мені телефонувати в день по багато разів, кликати в гості мене з чоловіком і брата. Я дала їй номер брата. Вони теж почали спілкуватися. Ми були такі щасливі. Усі, крім тата. Він був ображений на мене, але намагався цього не показувати. Бачачи це, я боялася говорити йому про те, що хочемо з’їздити до мами. Але знову мене підтримав чоловік і поговорив з татом про це. Брата тато не пустив. Але ми з чоловіком поїхали.
Мама жила дуже далеко, майже 600 кілометрів від нас. Вона сказала, що у них своя квартира, і ми можемо залишитися у них скільки завгодно. Вони нас дуже добре зустріли. Мама була такою ж красивою і доброю, як і раніше. Чоловік теж у неї – дуже привітна людина. Виявилося, що у мене є братик, якому лише 9 років. Він дуже схожий на свого батька.
Від мами я дізналася, чому тато не дозволяв мені з нею спілкуватися, це все через бабусю. Після розлучення, коли мама з татом вирішили зійтися заради нас, то бабуся була проти, сказавши, що знову бути господинею в домі вона їй не дасть. Але мама на неї не ображається, каже, що вона вдячна безмірно бабусі і татові, що вони нас виростили.
Я дізналася і про те, що мама відправила татові на моє весілля пристойну суму грошей, яку тато від нас приховав. Він приховав багато чого, що стосовно мами. Але це не найголовніше. А головне, що я знайшла не тільки маму, а й брата. Я дуже рада за неї, що вона щаслива. Я дуже хотіла б, щоб і тато знайшов своє щастя, був би так само щасливий, як і мама. Так, вони наробили помилок, але це мої найрідніші люди і я щиро бажаю їм щастя.
Фото ілюстративне – darshoes.
