У мене з батьками доволі непогані стосунки, але я маю на них неабияку образу, бо вони мені нічого не дали, хоча і мали таку можливість.
Знаю, що зараз на мене посипеться купа негативних коментарів, типу – батьки нічого не винні, вони дали тобі життя.
Може і так, але в свій час їхні батьки їм дуже допомогли, забезпечили їх житлом. Тому я вважаю, що і вони мали б мене житлом забезпечити. Все чесно!
Мені 27 років, з дому я поїхала ще 5 років тому. Живу в обласному центрі, знімаю квартиру.
Мені дуже важко, адже доводиться усього добиватися самій. Найбільша моя проблема – у мене немає власного житла.
На оренду йде значна частина моєї зарплати, тому я б дуже хотіла мати свою, хоча б однокімнатну квартиру, але щоб тільки було власне житло.
Батьки мої живуть в селі. Мамі 50 років, татові 53. У них є великий власний будинок.
Цей дім збудував мій тато з дідусем, як тільки батьки одружилися. То ж будинок у них новий, великий, є де жити.
І їх не турбує те, що у мене питання не закрите. Вони ж добре знають, як я мрію про квартиру, але роблять вигляд, що це їх не стосується.
Мама дуже хотіла, щоб я жила з ними, і до моєї думки вона не прислуховується.
Я себе в селі не бачу, адже там для мене зовсім не має ніяких перспектив. Тому я поїхала в місто, знайшла роботу і зняла квартиру.
Мені прикро, що батьки мають можливість мене підтримати, але не хочуть.
Багато друзів і знайомих мого віку живуть в квартирах, які купили їм батьки. Тому нічого поганого я в цьому не бачу.
Мене турбує питання – чому одні батьки забезпечують житлом своїх дітей, а іншим просто байдуже?
Мені здається, що крім злості на батьків у мене ще й присутня заздрість до тих, хто живе у своїй квартирі.
Квартира стала для мене нав’язливою ідеєю, крім цього я вже ні про що думати не можу. А сама заробити на неї я поки теж не можу.
Зарплата у мене 14 тисяч гривень, по теперішньому курсу це навіть до 400 доларів не дотягує. А квартира коштує мінімум 19 тисяч доларів, це я кажу не про новобудову, а про якусь квартиру в старому будинку.
Щомісяця я витрачаю 6 тисяч гривень на оренду і ще приблизно таку ж суму на харчування, то мені нічого не залишається, щоб відкласти.
А я молода людина, мені ще хочеться гарно одягатись, хочеться кудись ходити з друзями. Але мені банально не вистачає на це грошей.
У моїх батьків гроші є, просто вони не захотіли ними ділитися зі мною.
Нещодавно моя мама несподівано отримала спадок від далекої родички з Канади – 20 тисяч доларів. Це було дуже несподівано, ніхто на ці гроші не очікував.
Я була впевнена, що вони з татом нарешті здійснять мою мрію і куплять мені квартиру.
Але батьки мене дуже розчарували – нічого вони мені не дали. А ці гроші вклали в будівництво будинку для мене.
Тепер у нас на подвір’ї красується ще один будинок. Мама каже, що він мій, і щоб я переїжджала хоч вже. А поки він стоїть просто закритий на ключ.
Я дуже ображена на своїх батьків. Чому вони мене не чують? Не допомагають зовсім, як це роблять інші батьки?
Ця ситуація мене ніяк не відпускає. Мені дуже важко пробачити своїх батьків, які живуть для себе.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.