У Марії був син і дві дочки. Так вже вийшло, але син все частіше став жити у бабусі. До закінчення школи Богдан до неї зовсім перебрався. І під час навчання в університеті жив у бабусі з дідусем. А коли вперше серйозно закохався, то дівчину спочатку з ними познайомив.
А Марія в цей час ростила дочок. Грошей давала, звичайно, але ж і синові мама потрібна. Минув час хлопець одружився, син народився. Живе, працює. Марія ним пишається, та й невістка хороша попалася, роботяща та пробивна. Зі свекрухою не сперечається, навіть мамою називає. Загалом живи та радій.
Бабусі з дідусем не стало в межах одного року, пішли в кращий світ один за іншим. Залишили непоганий спадок – квартиру, гараж, дачу, та певні накопичення. За законом спадкоємицею мала бути Марія. Але виявилося, що в цій квартирі прописаний Богдан. І жити йому ніде, вони з дружиною і дитиною знімають житло.
Марія йому пропозицію зробила. Давай, каже, продамо всю нерухомість, так гроші на дві частини розділимо. Тобі і сестрі, а наймолодшій сестрі гроші з ощадного рахунку залишимо. Погодився Богдан, адже по чесному треба ділитися. Все в мамині руки віддав. А через пів року приходить йому виклик до суду, про слухання справи про виписку з квартири.
Він до мами. Та в сльози, ой, що я зробила. Щоб простіше продати було, я тебе в розшук оголосила, що ти без вісті пропав. Так простіше продати.
Богдан, ошелешений маминим поясненням, запитав про суд. Так це напевно нові мешканці подали заяву, каже мама.
– Так вже продали квартиру чи що?
– Так, ну ми з твоєю сестрою квартиру купили в іншому місті, ремонт ось закінчуємо. Там трохи грошей залишиться, ми вам і віддамо.
Минуло ще місяці два, приходить Марія до сина, і віддає йому 50 тисяч гривень. Ось, каже, як обіцяла, залишок тобі віддаю.
Син дивиться на гроші: квартира, гараж і дача – залишилося 50 тисяч?
Марія лише знизила плечима – ну так, квартира ж дорога, ремонт хороший. Ну ми тобі потім допоможемо, коли ви квартиру будете купувати.
Богдан трохи образився на маму, так зопалу сказав, що не потрібна йому така допомога. Марія взяла та й теж образилася. Вже 10 років минуло, а все образа тримається. Ніхто, звичайно, хлопцеві не допоміг, сам крутиться. А мама хлопця не визнає його, каже, що сина у неї більше немає.
Ось так буває. Спадщина псує відносини між найріднішими людьми.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.