fbpx
Життєві історії
Весною у нас проблеми були на роботі, скорочували багатьох. Я думала, що мене звільнять, бо завідувачка відділу кадрів мене не любила, але звільнили подругу мою – Ольгу. Відтоді Оля дуже засумувала, вона не могла знайти роботу. Влаштувалася касиром за 6 тисяч, але раніше вона жила на широку ногу з зарплатою в 14 тисяч гривень. Я перестала її впізнавати, вона постійно в старому одязі, волосся фарбує вдома. Я її дуже шкодувала. А потім сказала, щоб вона йшла до мене прибиральницею. Раз в тиждень прибирати мою квартиру, а я платитиму їй 3 тисячі. – Ти хочеш, щоб я унітаз твій мила? – образилася Оля. Краще б я їй цього не говорила

– Так склалося, що весною були важкі часи, криза, у нас на роботі було скорочення. Я була впевнена, що скоротять мене. Адже завідувачка кадрами мене дуже не любить, все ходила біля мене, посміхалася, натяки робила, так що я і не сумнівалася, хто перший кандидат на вихід. Іншу роботу вже почала шукати, нікому не кажучи, по співбесідах бігала, Ольга мене виправдовувала перед начальством, казала, що я по сімейних справах. А в останній момент – хоп, і скорочують саму Ольгу! Два оклади на руки і до побачення. Ми здивовані були дуже і засмучені, – розповідає Галина.

З Ольгою Галина просиділа в одному кабінеті останні 4 роки. Жінки робили одну роботу і дуже здружилися між собою. Разом ходили на обід і з роботу, оскільки з’ясувалося, що і живуть в одному районі. Все одна про одну знали, ділилися потаємним.

– Ользі 48 років виповнилося, у неї син ось зараз в одинадцятий клас перейшов, – розповідає Галина. – Гроші, звичайно, потрібні: батько аліменти малі платить. А Ольга роботу після скорочення ну ніяк не могла знайти. Вік – ніхто навіть резюме читати не хоче, резюме розсилає, листи пише – а їх ніхто і не дивиться. У підсумку всі запаси вони з сином проїли, і пішла вона касиром в супермаркет. За 6 тисяч гривень в місяць.

За словами самої Галини, для Ольги це істотне зниження рівня життя. На попередній роботі жінка отримувала 14 тисяч гривень, і жити звикла на широку ногу. Накопичення робила, але в основному цільові: на ремонт, на зуби, на гарні меблі, на відпустку. Накопичить, купить те, про що мріяла – знову в запасах порожньо. І так і жила.

А тепер довелося серйозно затягнути пояси на собі і на сина.

– Дуже важко живе зараз подруга, весь час плаче, що грошей немає, – розповідає Галина. – В перукарню ходить для пенсіонерів, за 30 гривень стрижеться, фарбується зараз вдома, про манікюр-педикюр в салоні навіть і не мріє. Одяг доношує, каже, це щастя, що багато залишилося з хороших часів. А ось що буде робити, коли все зносить – питання. Обновки в бюджет не вписуються абсолютно зараз, на одяг зовсім грошей немає.

– А як син поступить в інститут що планують?

– Я теж запитала. Оля каже – нічого робити не буду, сину вже пояснила, що все в його руках. Репетиторів вона не тягне. Вступить кудись – добре, а ні-ще краще, мовляв, працювати піде, злізе з шиї і їй легше буде. Раніше вона про те, що у її дитини може не бути вищої освіти, навіть чути не хотіла. А тепер уже в інституті бачить проблему, мені здається, це ж ще п’ять років сина утримувати доведеться.

– Що ж. Ось що значить – змінився світогляд за короткий час. Хоча це можна пояснити. На 6 тисяч гривень жити з майже дорослим сином дуже важко.

– Так я взагалі її не впізнаю. Інша людина Ольга зараз просто. Раніше вона позитивна була якась, легка – і в спілкуванні, і на підйом, а зараз, я не впізнаю подругу зовсім. Тільки жаліється і плаче! Я мовчала, мовчала, а потім кажу – Олю, ну так теж не можна. Тобі ще жити і жити, навіть 50-ти немає. Давай, кажу, щось придумувати, шукати вихід із ситуації. Грошей не вистачає тобі дуже – значить, треба вирішувати цю проблему якось. Продовжувати шукати нормальну роботу, не касиром.

– А вона що тобі на це сказала?

– А вона відразу махнула на мене рукою, – я, каже, всю столицю оббігала вже, немає для мене нормальної роботи, ніхто мене нікуди вже не візьме ніколи, молодих людей повно. Я їй запропонувала – ну, підробіток знайди тоді. Он, кажу, у нас жінка, приблизно твоя ровесниця, раз на тиждень прибирає квартиру. Зараз вона до дочки їде, та народила недавно, допомога їй потрібна. Так що будемо шукати їй заміну. Хочеш, кажу, на її місце до мене прийти? Квартира – трикімнатна, повне прибирання, мийка сантехніки, кухні, прасування білизни, один день в тиждень, буду платити тобі 3 тисячі гривень. По-моєму, відмінні умови. Плюс 6 тисяч її зарплата касиром.

– І що, погодилася вона?

– Ні. Навпаки, образилася на мене дуже, ти уявляєш таке? Як у тебе язик повернувся, каже, запропонувати мені мити твій унітаз? Ти мене що вже за людину не рахуєш. Заридала, телефон кинула, більше не дзвонить. Образилася. От скажи, я дійсно погане їй щось запропонувала, так? Треба було просто грошей дати? Але з якого дива? Мені вони теж не з неба падають. Або що треба було зробити? Я хотіла, як краще.

Тепер Галина хоч і шкодує Ольгу, але більше не телефонує їй, їй теж образливо за себе.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

facebook