fbpx
Життєві історії
Весілля вирішили не святкувати шикарно, запросили 50 гостей з обох сторін – родичі, друзі, сусіди. Весілля робили в  Христини на подвір’ї. Все було добре до тих пір, поки не з’явилася незнайомка, яка повідомила, що чекає дитину від Степана

Христина поспішала, бо їй терміново треба було доробити деякі справи на роботі. Адже вона – успішний керівник великої фірми. Їй лише 40, чи аж 40. Про свій вік Христина говорити не любила. Виглядала добре, стежила за собою, тому на роботі більшість працівників навіть не здогадувалися, скільки їй років.

Христина сама купила собі квартиру, тепер у неї є власне житло, велика квартира-студія практично в центрі міста. І авто придбала, нове, з салону. Успішна робота, квартира, машина – у неї є все, що треба для щастя, от лише щастя немає.

Вона і сама не розуміє, чому досі згадує його, Степана. Адже пройшло вже більше двадцяти років. Він щасливий, он навіть до Христини дійшли слухи, що Степан доньку заміж видає. Як гірко це чути… видає доньку заміж… а їй так і не судилося бути нареченою, хоча вона так мріяла про весільну сукню. Не судилося видно…

По дорозі в офіс Христина заїхала на заправку. Взяла горнятко гарячої кави і ніби відчула чийсь пристальний погляд. Оглянулася і здається, земля пішла з-під ніг. Ці очі вона не могла забути, це був Степан.

Христина і Степан родом з одного села, навіть жили по-сусідству. Хлопець був на чотири роки старший від Христини. Юнацьке захоплення переросло у справжнє кохання і вже через два роки після закінчення школи Степан зробив пропозицію Христині.

Вони готувалися до весілля. Вирішили не святкувати шикарно, але запросили 50 гостей з обох сторін, родичі, друзі, сусіди. Весілля робили в  Христини на подвір’ї.

Весело грали музики, Христина почувала себе найщасливішою в світі, поки не побачила на подвір’ї незнайому дівчину. Було видно, що вона чекає дитину. Христина сама не знає чому, але вона пішла через весь зал до незнайомки. Її випередив Степан. – Що ти тут робиш. Чого приїхала, – суворо запитав він дівчину.

– Привітати тебе і повідомити, що ти скоро станеш батьком, – відповіла та.

Але останніх слів Христина вже не чула. Вона просто не пам’ятає, що було далі. Гості почали збиратися додому.

Христина Степана відпустила. Відразу розлучилася, поїхала з села і поступила на навчання в омріяний університет. От тільки того сорому, якого зазнала на власному весіллі, забути не змогла.

Степан тоді пробував щось пояснити, що це була випадкова зрада, що дівчина сама все підстроїла, але факт залишався фактом – у нього скоро народиться дитина, якій негоже рости без батька.

Сама вдарилася в роботу і кар’єру, намагалася про це не думати, стала успішною. І тут ця зустріч.

Степан теж впізнав Христину і наважився підійти. Сказав, що вона чудово виглядає і що хоче з нею зустрітися. Сама не знає чому, але Христина погодилася. І вже ввечері вони сиділи в затишному кафе. Степан розповів, що його життя з дружиною не склалося, всі ці роки вони жили в одному домі, але наче чужі люди. Донька доросла, заміж виходить. А він вирішив після весілля доньки подавати на розлучення і їхати за кордон. Йому саме запропонували гарну роботу, то ж він в листопаді вирушає в нове життя.

Про те, як жила Христина всі ці роки він не питав, бо, виявляється, добре все знав. Степан зізнався, що досі любить лише її одну, але розуміє, що таке не пробачають.

Та все ж наважився запитати, чи згідна Христина все кинути і переїхати з ним жити за кордон, почати все спочатку. Христина сказала, що їй треба подумати. З одної сторони, вона втомилася бути самотньою і визнає, що теж досі кохає Степан. А з іншої – як забути зраду, ганьбу і сором.

Спеціально для ukrainians.today. Передрук без гіперпосилання на ukrainians.today заборонений.

Фото ілюстративне – bbc.

You cannot copy content of this page
facebook