fbpx
Життєві історії
Весілля у нас було скромним, адже мені вже виповнилося 32. А потім чоловік забрав мене з маминої квартири до себе в гуртожиток, в маленьку кімнатку. Я навіть уявити не могла, як непросто жити в гуртожитку, коли там все спільне. Була там одна жінка, вона вважала себе головною і частенько мені говорила, що та як я маю робити. Одного разу чоловік, прийшовши з роботи, побачив, що вона робить мені зауваження. Юрко вирішив сам з нею поговорити

Десь майже рік тому я вийшла заміж, скоріше від безвихідності, якийсь зовсім непростий період був у моєму житті. Не щастило мені зовсім в особистому житті: кого я кохала – навіть уваги не звертав на мене, кому я подобалася – мені не потрібен був зовсім.

І ось, до 32 років баланс зрівнявся: знайшла простого чоловіка, звичайного робітника, нехай без перспектив він був, але він хороша людина, та вже й вибирати набридло, а в старих дівах залишатися мені зовсім не хотілося, якщо чесно. Всі ці роки я жила в двокімнатній квартирі з мамою, якось безрадісно все було у моєму житті, сіро та буденно. Подруги давно заміж повиходили, дітей народили, вже хтось розлучитися встиг, хоч якісь події у них в житті, а у мене все на місті. Та згодом і я знайшла своє жіноче щастя, якщо можна так сказати.

Головна проблема, яка згодом склалася – це квартирне питання. Чоловік мій Юрко живе в сімейному гуртожитку ще з дитинства. Колись він жив у кімнаті разом зі своєю мамою, але її давно не стало, тому до його 30 років так нічого і не змінилося. Він звик, його все влаштовує: кімната 18 квадратів, п’ять сімей сусідів, на одну загальну невеличку кухню і санвузол. Для мене це якось зовсім незрозуміло і неприйнятно. Але все ж хотілося якусь самостійність, незалежність від мами, і після скромного весілля я переїхала до чоловіка. Так що там було переїжджати – взяти пару сумок і все. Мамин дім в двох зупинках до нашого гуртожитку.

Чесно кажучи – я ніколи не знала, що таке життя з іншими сім’ями. Дуже непросто: в одній квартирі щось святкують, щовечора збираються шумними компаніями, в іншій командують постійно усіма, хочуть, щоб жили лише за їх правилами, в третій підслуховують і пліткують.

Я подружилася тільки з бабусею, яка живе з маленьким онуком, дочка її кудись поїхала шукати кращої долі, а на маму залишила свого малюка. Вона мені підказувала: що можна, а що не можна, з ким спілкуватися, а з ким не варто взагалі навіть мати щось спільне.

Сусідка, яка вважає себе найголовнішою всіх стала мені вказувати – куди і що можна ставити на кухні, мій чоловік одного дня зробив їй зауваження, щоб вона не вказувала мені, що я маю робити, почалася суперечка. Я потім в куточку своєї кімнати зробила кухню, так зручніше.

І все одно я не могла змиритися з таким життям в гуртожитку – таргани, постійні сусідські гучні посиденьки, діти постійно бігають і кричать по коридору. Кажу чоловікові: давай здало цей куточок і знімемо собі нормальне житло. Але чомусь гуртожиток ніхто не хоче знімати або пропонують взагалі якісь суцільні копійки, а нормальне житло, яке ми могли б собі орендувати, коштує дорого плюс комуналка.

Юрко вважав, що це неекономно, та й кредит теж – 20 років платити величезні гроші, можна і не впоратися з таким великим боргом.

Я знаю, що це не економно, не по кишені, але можна ж і економити! Наприклад, здавати кімнату за ті ж копійки і жити у мами – вона не проти. Але мій Юрко так все сам не хоче. Влітку ми вирішили зробити ремонт в нашій кімнаті і ночували два тижні у мами. Між ними не було суперечок, але відчувалася якась постійна напруга: мама намагалася його життя вчити: мовляв, що ти за цю роботу копієчну вхопився і тримаєшся, шукай роботу краще, де платять більше, або бізнес свій можна розпочати. Але я-то знаю, що у чоловіка немає такого таланту до власної справи, це не всім дається, та й він любить свою роботу, звик до неї за багато років. Отримує він грошей за роботу мало – це так, але в нашому містечку куди ще влаштуєшся? Загалом, моя мама з зятем не знайшли спільну мову зовсім, але з мамою ж будинку жити затишніше і економніше, міг би Юрко і закрити очі на все інше.

Останнім часом я вже взагалі не можу жити в тому гуртожитку. Чоловік починає розмову про дитину, але куди її привести? Я згодна тільки на те, якщо дитина народитися в нормальних умовах, а не з тарганами і з такими недобрими сусідами. Домовитися ніяк не виходить, ми дійсно не зможемо оплатити такий великий кредит або оренду, а я взагалі в бібліотеці працюю – куди вийшло влаштуватися, мені лише копійки платять. Був ще варіант – продати кімнату в гуртожитку і мамину квартиру, щоб купити дві однокімнатні, але мама категорично проти. Все було б добре, якби чоловік погодився жити зі мною у моєї мами, а то у нас останнім часом так склалася ситуація, що справа до розлучення може дійти. Або я не права – можна якось жити в гуртожитку, там же теж люди живуть якось?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – iek.irpin.

You cannot copy content of this page