З Олегом я познайомилася на весіллі своєї подруги. Я йому дуже сподобалася, і він став доглядати за мною. А доглядав він красиво. Було все: і квіти, і кафе, і кіно.
Нарешті, Олег зробив мені пропозицію, і я погодилася. Весілля у нас було красиве та багате, грошей родичі з обох сторін не пошкодували.
Через три роки сімейного життя у нас син народився. Олег дуже радів своєму спадкоємцю.
Так і прожили ми разом дванадцять років. Синочок наш ріс здоровеньким і розумним, грошей в сім’ї теж не бракувало. Сварилися ми теж рідко і завжди мирилися. У нас все було добре, щороку могли собі дозволити поїхати закордон відпочивати.
Але протягом останніх двох років сімейного життя стала помічати, що Олег мій ходить якийсь пригнічений. Коли сідали за стіл, він завжди їв без апетиту, постійно мовчав, перестав цікавитися сином та мною. Таке враження, що інтерес до всього у нього повністю пропав.
І знаєте, що я тільки не передумала. Хвилювалася, чи не захворів часом, а, можливо то просто вік, старіє чоловік. Але жодного разу думки про коханку й в голову не приходили.
А потім він немов розцвів. Перед походом на роботу біля дзеркала чепурився, як ніколи, парфуми дорогі став купувати, і почав годинник свій золотий на роботу носити, хоча раніше ніколи його не брав туди, лише на якісь зустрічі одягав. Став дуже активний, немов назад в свої 20 повернувся.
Роки йшли, наш син вже став дорослим.
А потім все наше сімейне життя зруйнувалося в один день. Поки сина не було вдома, Олег прийшов раніше з роботи. Достав великий золотий перстень з діамантом і простягнув його мені зі словами:
– Дякую тобі за щасливі 12 років. Ти подарувала мені прекрасного синочка, і я ні про що не шкодую. Я радий, що ви були в моєму житті. Наш син вже дорослий, і я йому вже не потрібний. Вибач, звичайно, але я маю іншу, і сьогодні я піду до неї.
Я стояла наче вкопана, нічого не розуміючи. До останнього думала, що він жартує, а потім йому в очі подивилася і все зрозуміла. На мене дивилися очі друга, але вже не мого чоловіка. А Олег спокійно продовжив:
– Не хвилюйся ти так, ти у мене справжня красуня. Знайдеш собі щастя ще. А син наш ні в чому мати потребу не буде, гроші відправлятиму йому постійно.
Я, коли зрозуміла, що насправді відбувається, стала плакати. І лише через день зважилася на розмову. І Олег все мені розповів. Мені було важке все те слухати.
Зустрів він на роботі дівчину. І не просто якусь там чужу жінку, а своє перше кохання. Вона йому голову запаморочила як в студентські роки і вони знову зустрічатися почали. У неї чоловіка не було, зате були син і дочка від першого шлюбу. Жила вона в двокімнатній квартирі, а ми в трикімнатній.
Олег переписав свою квартиру на неї, вона повністю належала чоловікові, я взагалі ніякого відношення до неї не мала. Квартира оформлена на нього була, і з’явилася вона задовго до нашого заміжжя. А на мене з сином квартиру своєї нової жінки домовився вони переписати. Квартира її була набагато меншою, але то був новий будинок.
Наостанок він мені сказав:
– Ти зрозумій, я кохаю її, кохаю по-справжньому вже багато років. Серцю не накажеш. Ти тільки скажи, і я залишуся з тобою і сином. Просто навряд чи я зможу тобі в очі дивитися після такого. Тобі доведеться жити з людиною, для якої ти номер два, а мені до кінця життя шкодувати про згаяне щастя. Давай самі знайдемо своє щастя, але вже порізно.
Мій Олег завжди красномовним був. Я спочатку дуже ображалася на нього, але потім вдумалася в його слова, і відпустила. Я змирилася, що його серце мені вже не належить. Я теж так жити не хочу.
До сина Олег приїжджав часто. В’їхали ми в нову квартиру і живемо тепер в ній.
Раз на місяць мій, тепер уже колишній чоловік, платить добрі аліменти. ми ні в чому потреби не маємо. Останній раз, коли Олег до нас приїжджав, то веселий такий був, наче помолодшав. Посміхатися став по-справжньому.
У такі моменти я навіть щиро радію за нього всім серцем. Олег благородно вчинив з нами, хоча зрада це дуже важко. Всі дванадцять років зі мною ласкавий і добрий був. Він заслужив своє щастя.
А мені своє тільки належить знайти. Я теж хочу жити, як він, знайти людину, яка зробить мене щасливою, але вже, на жаль, без нього.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.com
