fbpx

Весілля у мене не було, приданого батьки мені не дали теж. Вони просто з одною валізою відправили мене з дому. Тато в той час продав корову, і я сподівалася, що ці гроші він віддасть мені на старт. Але батьки вирішили купити улюбленому синові мотоцикл. Тому мені нічого не дісталося. Тму я сказала батькам все, що я про них думаю, зібрала речі і поїхала з чоловіком з дому

В селі мене не було 20 років. Я свідомо поїхала з дому, бо не могла пробачити своїх батьків.

Тоді мені здавалося, що вони вчинили по відношенню до мене дуже несправедливо.

У мене був молодший брат. Батьки завжди любили його більше, ніж мене. Я це бачила, я це розуміла, я це відчувала.

Я не вигадую, все насправді так. Для брата батьки нічого не шкодували, а мені вони не дали абсолютно нічого.

Коли я виходила заміж, мама з татом відразу мені сказали, щоб я не розраховувала на їхню допомогу.

Весілля у мене не було, приданого батьки мені не дали теж. Вони просто з одною валізою відправили мене з дому.

Тато в той час продав корову, і я сподівалася, що ці гроші він віддасть мені на старт.

Але батьки вирішили купити улюбленому синові мотоцикл. Тому мені нічого не дісталося.

Тоді я була молода, голова гаряча, тому я сказала батькам все, що я про них думаю, зібрала речі і поїхала з чоловіком з дому.

Спочатку ми зняли квартиру в обласному центрі, а потім ми вирішили їхати за кордон.

Я готова була землю гризти, аби лише довести батькам, що я справлюся і без їхньої допомоги.

На довгих 20 років я заблокувала спогади і думки про них. Просто поїхала далеко у світи, щоб не бачити і не чути про своїх рідних.

Мені ніхто не повідомив, що через кілька років раптово не стало мого брата. Він не впорався з керуванням мотоцикла.

Також і батько за цей час пішов у засвіти, але і про це я теж не була повідомлена.

Минуло багато років, вони збігли, як вода.

Останнім часом мені дуже часто стала снитися мамина хата, і сама мама.

Я не могла це пояснити, але раптом мені чомусь дуже захотілося до мами.

І я поїхала. Чоловік мене зрозумів, і підтримав.

Вдома мене зустріли лише мамина хата і сама мама – все, як в моїх снах.

Коли я почула про брата і про тата, я дуже довго плакала, не могла собі пробачити того, що в цей час мене тут не було.

Уявила, як мамі було важко, і у неї не було нікого, хто б міг її підтримати.

Мене дуже мучить сумління.

Я не знаю, що я можу зробити зараз для найріднішої у світі людини – для моєї мами?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page