У мене є молодша сестра. Оксані зараз 39 років, вона має трьох дітей, найменшій доньці зараз виповнилося всього 2 роки. З моєю сестрою Оксаною ми завжди в добрих стосунках були, хоча мені її життя зараз зовсім не подобається, але я вважаю, що вона сама все так вибудувала за ці роки.
Коли Оксана виходила заміж за Олега, свого чоловіка, усі ми бачили, що цього не варто робити, радили їй не виходити за нього заміж. Він не серйозна людина, ніколи сам заробляти гроші добре не вмів навіть для себе, а що вже казати про те, що потрібно забезпечувати свою родину. Його батьки здебільшого забезпечували самі протягом багатьох років, хоча усі його однолітки вже тоді самі на життя заробляли, та Оксана говорила, що кохає його, а коли у них з’являться діти, Олег подорослішає, стане самостійним та відповідальним, він зміниться на краще, сім’я та діти зроблять його кращою людиною.
Весілля наші батьки зробили разом з сватами, навіть обручки нареченим вони купували, Олег сам, можливо, якихось пару тисяч гривень дав, а, можливо, і ні, я точно й сама не знаю, але те, що в нього грошей, особливо не було, так це точно.
А після того, як зіграли весілля молоді оселилися в квартирі бабусі Олега, а стареньку до себе забрали доглядати його батьки. Хоча квартира була однокімнатна, Оксана дуже раділа, бо власне житло – це справжня розкіш для молодої сім’ї в наш час і вона це добре розуміла.
Згодом Оксана народила одну дитину, потім іншу, але Олега це ніяк не змінило абсолютно. Поки сестра сиділа в декретах, чоловік навіть роботи постійної не мав, завжди шукав лише одні підробітки. Так йому жилося простіше, бо у нього було багато вільного часу, коли хотів – тоді й працював. Чоловік виправдовувався, говорив, що не хоче працювати ня якогось дядька.
А згодом Оксана “ощасливила” нас, що чекає третю дитину. Говорила, що таке життя, так вийшло просила зрозуміти її і підтримати. Коли Оксана народила, жити їм стало ще важче, це зрозуміло, іноді й на харчі не вистачало.
Ми з батьками та чоловіком ще більше стали їй допомагати. Я навіть з Олегом розмовляла, просила взятися за розум. Та чоловік моєї сестри Оксани виправдовувався, що свій дах у них над головою є, на хліб мають, деякі люди й так не живуть. Але яке ж то житло, ота маленька однокімнатна квартира? Вони й так там ледь тіснилися усі разом, а як же тепер з малою дитиною?
Я довго сестрі допомагала, ніколи й ні в чому їй не відмовляла, а нещодавно сказала, що з мене досить цієї підтримки і розуміння. Я не хочу забирати гроші у своєї сім’ї, щоб годувати її чоловіка, щоб Олег спокійно собі сидів вдома за наш рахунок.
Оксані я запропонувала залишити чоловіка, взяти дітей і переїхати жити до наших батьків, так їй буде легше і так буде правильно. Мама сидітиме з дитиною, а Оксана вийде на роботу і зароблятиме для себе і дітей гроші, це буде краще, ніж справи у них зараз.
Пенсія батьків, зарплата Оксани і аліменти на дітей забезпечать їм хороше і гідне життя, я в цьому впевнена. Тато з мамою теж на моїй стороні, готові допомагати своїй доньці. Але Оксана, чомусь, ні в якому разі, не хоче розлучатися з чоловіком, каже, що кохає його.
Я думаю, що нехай Оксана сама вирішує свої проблеми. Я з чоловіком більше копійки їй не дамо і мамі з татом накажу не допомагати, вона доросла людина, нехай сама тоді думає за свою сім’ю.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
