Життєва історія ця дуже особлива, вона про дві різні жіночі долі. Історія двох подруг, особливих жінок, яких поєднало життя. Доля Олени мене здивувала, змусила задуматися. А доля Катерини, вибачте, що так кажу, виявилася як у багатьох! Про неї – зовсім трішки. А почалися ці історії в середині 90-х років.
Мати Олени працювала на ринку – продавала різні овочі. Був у неї і свій «бізнес» – торгівля смаженим соняшниковим насінням. Пам’ятаєте жінок і бабусь, які насінням торгували десь на вулиці у різних місцях? Мішок смаженого насіння і стаканчик, який чим далі в часі, тим ставав все меншим та меншим, як не дивно. Ну, поки цей «бізнес» у них не відібрали великі виробники, тоді він став зовсім неприбутковим.
А мама Катерини тоді якраз працювала в банку, займала там високу посаду, тому жили вони краще набагато та багатше, ніж сім’я Олени. У Олени ще й брат молодший був. За звичайною радянською традицією – подруги не помічали «нерівності» між собою, коли були молодими, і дружили, по-справжньому, ще зі школи.
Тоді Катерині виповнилося 20 років, і вона запросила своїх друзів і знайомих в ресторан. І Олені там дуже сподобалася один чоловікові, який був старший за неї, на той час, років десь на 5. Чоловік грав в ансамблі, і коли була чергова пауза, він підійшов до Олени, і тут же зізнався, що вона йому дуже сподобалася, вона відразу йому впала в око, як тільки він її побачив, і зізнання було справжнім і щирим. Уявляєте? Вона тут же почервоніла і зніяковіла, він говорив їй багато компліментів, казав, що красивішої дівчини ще не зустрічав. А потім він попросив у неї номер телефону.
Але все було так несподівано.
Згодом цей чоловік зателефонував, він запросив Олену піти на побачення, а потім, не пройшло і декілька днів, – ще раз. Потім з’ясувалося, що він брат відомого артиста. Брат став відомим, знаменитим, а він – ні, така доля різна буває у близьких людей. Таке часто буває. Звичайна справа! Але мама Олени, як дізналася про це, їй так захотілося приєднатися до цього відомого сімейства.
А потім Катерина підняла шум. Власне, від неї я тоді і дізналася все.
– Олену її рідна мати заміж без її згоди на те видає! – розповідала усім вона. – Вона його не кохає зовсім, та й він її не також не кохає, це ж видно, просто вона гарненька, а у нього зараз пари немеє.
– Як без її згоди? – здивувалася тоді я.
– Так. Якось допомагати її потрібно, зарадити цьому. Зараз не стародавні часи. Мамі її сподобався цей музикант, і вирішила обов’язково одружити їх, а Олена мені сказала, що почуттів у неї немає зовсім до цього чоловіка. Немає кохання ніякого! І вона поки не готова, але мама постійно говорить їй про це, навіть суперечки часто влаштовує, щоб донька швидше погодилася вийти заміж за нього.
– Так це їй вирішувати, – сказала я.
– Вона геть сумною стала, я не впізнаю її останнім часом!
Допомагати Олені мені тоді чомусь не хотілося, та й дивним то все було для мене. Потім Катерина звинуватила мене в байдужості до чужої непростої долі.
Потім було весілля, в тому ж ресторані. Олена була сумною, то веселою, то здавалася розгубленою. Відчувалося, що дуже багато хто думав саме про одне. Заміж і без кохання? Розрахунок? Ясна річ, що ця продавчиня насінням – її мати, влаштувала все це сама. Враження від такого весілля було у всіх досить таки дивне. Немов не весілля, а й поминки, одночасно. А Катерина мовчала, хоча так хотілося розповісти це всім присутнім.
А от сама Катерина в своєму житті два рази виходила заміж, дуже кохала. Заміж виходила офіційно, і два весілля гуляла. Були й неофіційні, так звані цивільні шлюби, але теж по любові. Не знаю, як у неї зараз справи, але пару років тому вона говорила мені:
– Немає ніякого кохання в цьому світі. Зовсім. Я переконалася в цьому на своєму власному досвіді.
Я не стала говорити з нею про її проблеми, щоб не засмучувати. Не стала про Олену перед нею згадувати. Адже і вона, і я – ми обоє знаємо, що через пару років після заміжжя Олена щиро покохала свого чоловіка, так, що навіть сама цього не очікувала. Він був дуже хорошою людиною, все робив для своєї дружини, огорнув її турботою та щирим коханням, в усьому допомагав. І він став любити її ще сильніше. У неї троє дітей. Живуть мирно і спокійно. Вона щаслива і вже давно.
А Катерина – досі самотня живе, розчарована, і розчарування це і на інші сфери життя поширюється. Ніщо її не тішить зовсім. Але я відчула – надії вона не втрачає. І це добре. Остання справа – втрачати надію. Адже вона остання йде, після втрати віри і любові. Її берегти треба. Інакше, зовсім зле буде, в житті тоді щастя годі й знайти. Хороший чоловік – справжнє щастя для жінки.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
