fbpx
Життєві історії
Весь вечір вдома я собі місця не знаходила, чекала, коли чоловік повернеться. Але прийшов він аж на наступний день і сказав, що нам треба розлучитися

У шлюбі я вже майже 20 років, і прийшла до висновку, що нам з чоловіком треба розлучатися. Все почалося багато років тому, напевно, ще тоді треба було ставити крапку.

Одружилися ми по любові. Я була студенткою, а Олександру вже було 26 років, він тоді вже на своєму автомобілі їздив. Весілля у нас було гарне, свекри постаралися. Батька у мене немає, мама працювала вихователем дитячого садка, тому особливо не мала чим допомогти. Свекри відразу забезпечили нас житлом.

Я народила донечку, пішла в декрет. Коли доньці було два роки, я помітила зміни в поведінці чоловіка: він почав затримуватися з роботи або з друзями десь пропадав. Я почала думати, що у нього є інша. І не помилилася, бо незабаром він сам в усьому зізнався, але просив пробачити і забути. Я так і зробила, все заради того, щоб зберегти сім’ю.

Здавалося б – на цьому можна було заспокоїтися, мій чоловік став зразковим сім’янином. Всі ці роки ні натяку на зради, все чудово! Але не так давно я зайшла в центральний супермаркет нашого міста: там вибір більший, ніж в тому, що поруч з нами. Дивлюся – між прилавками ходить мій чоловік. Зупинився в кондитерському відділі, вибирає цукерки, та ще й не один – з незнайомою мені жінкою!

Набрали пакет всього-всього, розрахувалися, кудись йдуть. Я наважилася їх наздогнати і окликнула чоловіка. Він був здивований тим, що мене побачив, але сказав, щоб я йшла додому, а він прийде пізніше.

Весь вечір вдома я собі місця не знаходила, чекала, коли чоловік повернеться. Але прийшов він аж на наступний день і сказав, що нам треба розлучитися. Виявляється, їхні стосунки тривають вже багато років, а не йшов він з сім’ї через нашу дитину. Тепер, коли донька виросла, його вже нічого вдома не тримає.

Квартира, в якій ми жили, належить моєму чоловікові, бо була придбана ще до шлюбу. Куди мені йти після розлучення – я не уявляю. Дочка вчиться в столичному університеті, Олександр мене запевнив, що забезпечить її житлом.

Тепер я розумію, що я сама в усьому винна, якби я не пробачила першу зраду і пішла від чоловіка ще тоді, моя доля б, можливо, була іншою. А зараз мені вже 40 років, пізно щось змінювати.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page