fbpx
Життєві історії
Вдруге я вийшла заміж в 44 роки. Ми заходили до свекрухи ще до розпису, вона так довго на мене дивилася, про все розпитувала, особливо про мою квартиру, дізналася, що я звідти не збираюся виписуватися і залишатися власницею і дала добро синові на шлюб. Але я і не підозрювала, що мене чекає у сімейному житті

Я багато років жила одна і навіть не думала, що ще колись вийду заміж. Але щастя мені посміхнулося в 44 роки. Мій обранець трохи молодший за мене, йому 40. Але в такому віці я не бачила проблеми в цьому.

Оскільки ми обоє вже немолоді, то вирішили не довго тягнути і офіційно оформити наші стосунки. До весілля ми з ним зустрічалися всього чотири місяці, час невеликий, щоб добре пізнати один одного. За матеріалами.

Просто якась хімія сталася, та й трошечки користь була з мого боку: моя доросла дочка три роки тому вийшла заміж, їй з моїм зятем жити ніде, жили разом, хоч і дружно, але я відчувала, що їм хотілося б жити без мене. Та й я вже змучилася від самотності без другої половинки.

Михайлу 40 років, спокійний, любить природу і тварин, працює водієм автонавантажувача на складі, одружений не був, дітей немає, є своя однокімнатна квартира на околиці міста, в якій він живе один. І сам начебто нічого такого по зовнішності, простакуватий, навіть трохи безглуздий, ну й добре.

Він розповідав, що його мама живе в приватному секторі поруч з його районом. Він з нею удвох жив довгий час, але нарешті накопичили гроші, купили йому квартиру і мама сказала йому вже одружуватися треба швидше, а то вона іноді хворіє і боїться, що син так і залишиться самотнім.

Ми заходили до свекрухи ще до розпису, вона так довго на мене дивилася, про все розпитувала, особливо про мою квартиру, дізналася, що я звідти не збираюся виписуватися і залишатися власницею і дала добро синові на шлюб. Навіть в цьому випадку у мене ніяких підозр не виникало.

Після розпису я перебралася в квартиру чоловіка. Нічого особливого не взяла, а так: косметику, одяг, ну і трюмо своє перевезла, а так у чоловіка все є. Він у мене дійсно хороший і добрий, але у нього є один пунктик, який сильно мене дратує – він у всьому слухається і боїться свою маму, як дитина. Якщо вона вирішила прийти в гості, то хоч з роботи відпрошуватися – все повинно бути ідеально чисто і наготовлено, причому до того терміну, в який вона призначила, а не як нам зручно.

Хоч у нас вдома завжди чисто, але потрібна стерильність. Чоловік мене самій все робити, а допомагає, сам відпрошується з роботи, бере швабру, каструлю і вперед, тільки просить мене, щоб я говорила, що це ніби ми разом все зробили. Я ж все-таки господиня в домі!

А ще мені не подобається, як Михайло стрижеться і одягається, як на мене, все це старомодно. Але він продовжує це робити, бо йому мама так веліла. Переробити його неможливо, я намагалася змінити його зовнішність, але він не хоче змінюватися. Мій подарунок (пару модних светрів, яскраві футболки та джинси), він одягає лише тоді, коли мама 100% його не зустріне ніде, ховає ці речі глибоко в шафі.

Він носить вуса, тому його що мама вважає, що йому так йде, він так схожий на свого діда (батька свекрухи). Телефон завжди з ним, навіть коли він йде під душ або в туалет: раптом мама подзвонить, а він повинен відповісти не пізніше трьох дзвінків. І так у всьому! Навіть меблі, обстановку і колір шпалер вибирала йому мама. Не сказати, що без смаку, але якось дуже старомодно.

Страшенно не люблю, коли приходити його мама, хоч ми всі і робимо вигляд, що дуже добре ставимся одна до одної, мудрості у мене вистачає. Справа в тому, що під час цих зустрічей мій чоловік сильно змінюється, ніби погано грає роль на сцені: сміється над її жартами, погоджується з її думкою (будь-то політика чи погані відносини з сусідами по ділянці).

Я знаю, що в душі у нього є своя думка, не така, як у мами, але з нею він схожий на маріонетку. Звичайно ж, коли починається садово-городній сезон, чоловік завжди у мами на ділянці, хоч там всього-то три грядки і садові дерева. По любому першим покликом мами, він летить до неї беззастережно, аж руки трусяться! Таке враження, ніби він маленький хлопчик і десь нашкодив, а тепер йому доведеться за це відповідати.

Сам чоловік мені пояснює, що він боїться за мамине здоров’я, тому і продовжує і досі беззастережно її слухатися. Але я йому не вірю. Я навіть починаю сумніватися, чи зміниться колись ця ситуація в кращу сторону. Хотілося б його якось змінити, щоб трохи змужнів в моїх очах, і не залежав від слова матусі.

Фото ілюстративне – probotanic.

facebook