Оксана до весілля не задумувалася про те, яким буде її життя після одруження. Лише коли відгуляли свято і розійшлися гості, дівчина зрозуміла, що вона у чужому домі. Вона прокинулася зранку і відразу задумалася: “Навіщо я тут?”. Тут все було чужим. Оксана злякалася і почала плакати. Ігор, побачивши, що дружина плаче, поспішив її заспокоїти. Чоловік цілував молоду дружину і запевняв, що дуже скоро цей дім стане для неї рідним.
Після весілля почалося нове життя. У чужій хаті прижитися було складно. Часто серед молодят виникали непорозуміння. Оксана сердилася, коли бачила, що Ігор кидає під ліжко брудні шкарпетки, не вішає у шафу свій одяг. Ігор, в свою чергу нервувався, коли вона не встигала приготувати йому сніданок, і спересердя сьорбав гарячий чай. Він вважав, що дружина має встигати все. Коли Оксана затримувалася в читалці і пізніше приходила додому, Ігор дуже сердився і ревнував. Натомість Оксана і йому виставляла претензії, чому він не завжди вчасно повертається додому.
Сварки між молодятами виникали мало не щодня. І якщо колись для примирення вистачало лише поцілунка, то пізніше це вже не допомагало. Були непорозуміння і образи. А найбільше Оксані не сподобалося те, що чоловік тепер вказував, як їй одягатися – він хотів, щоби дружина носила лише довгі спідниці і обрізала “манікюр”.
– У нашій сім’ї коротких спідниць не носять, – твердо сказав Ігор.
– А в нашій сім’ї дарують квіти, – сказала Оксана з притиском, натякаючи, що про річницю їхнього знайомства Ігор навіть не згадав.
Оксану вже порядком дістали усі дрібні сварки, які були щодня. Як же змінився її чоловік – не за такого вона заміж виходила. А коли народилася дитина, почалися ще більші проблеми. Молоді батьки постійно сварилися, хто має вставати вночі, хто звечора заколише дитину, хто буде прати пелюшки, і так до безкінечності. Оксана ж мала усім догоджати – чоловікові, його батькам, і це при тому, що у неї на руках було немовля. І одного дня жінка вирішила: якщо Ігор і далі не буде допомагати, вона повернеться до себе додому. І яким же було для неї потрясінням, коли він сказав: “Ну, подумаєш…”
Оксана довго не думала – зібрала свої речі і пішла. У своїх батьків Оксана вперше за рік відчула спокій, відчула, що вона – вдома. Батьки прийняли її з дитиною, навіть словом не дорікнувши. Ігор, правда, навідувався до дитини чи не щодня, з Оксаною ж перекидалися кількома стриманими фразами. Але закохані погляди говорили про інше: як же вони скучили один за одним!
І так могло тривати ще довго, якби якось Оксана не зустріла свою колишню однокласницю. Жінка виглядала дуже недобре. В розмові зізналася, що дуже невдало вийшла заміж, про те, що робить з нею її чоловік, і згадувати не хотіла. Але все це яскраво відображалося на її зовнішності. Однокласниця щиро плакала.
Ця зустріч так вразила Оксану, що вона по-новому поглянула на своє сімейне життя. Аж тепер вона задумалася: а чому вона, власне, пішла від Ігоря? Брудні шкарпетки? Тепер їй це здавалося таким дріб’язком. Заколихати малу? І сама заколише – чоловік все ж таки на роботі і приносить немалі гроші.
Добре все обдумавши, Оксана з нетерпінням чекала зустрічі з колишнім чоловіком. І коли Ігор знову прийшов до неї, вона не стрималась і зі сльозами першою кинулась до нього.
– Давай будемо разом, – сказала вона. Чоловік давно був не проти. Оксана і Ігор знову зійшлися. А через пів року молоді переїхали до своєї квартири і зажили зовсім по-іншому. Оксана навіть не уявляє, що могли б натворити тоді. Добре, що вони встигли все виправити.
Марія МИХАЙЛІВ
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
