Ще 8 років тому я прийняла рішення їхати в Італію на заробітки. Мені тоді було 52 роки, і я втратила роботу, на якій все життя пропрацювала.
Я була у відчаї, не знала, що робити, і старша донька тоді мені порадила їхати за кордон.
Цю ідею я прийняла неохоче, бо за свій вік жодного разу за кордоном не була.
Та донька наполягала, казала, що все сама організує, а моя справа лише погодитися.
– Мамо, що тут думати? Їдьте! І собі допоможете, і нам!
Галина і справді все зробила за мене – домовилася з однією знайомою, що та мене в Італії зустріне і з роботою допоможе. Купила донька і квитки, а мені залишилося лише сісти в автобус.
8 років пролетіло якось непомітно. За цей час я дві квартири купила – спочатку доньці, потім сину. Так що дітей житлом я забезпечила.
Додому я не їхала, бо не мала документів, якось не до цього було. Була робота, платили непогано, то я й користала моментом і заробляла. Жила в жорсткій економії, нічого зайвого собі не купувала, кожен євро складала в пакетик. І це дало результат, бо не кожна заробітчанка може похвалитися тим, що вона за 8 років спромоглася не одну, а дві квартири купити.
А я змогла! І дуже цим пишаюся! Сподівалася, що діти мої також це оцінять.
Ще в минулому році мені порадили подруги-заробітчанки податися на пермессо. Я подала всі необхідні документи, і сподівалася отримати цей дозвіл швидко.
Та справа затягнулася аж на півтора роки, я вже втратила надію, але на початку осені я таки отримала пермесо, і відразу ж зібралася їхати додому.
Сама не знаю чому, але я вирішила не говорити нікому про це, а просто приїхати, і зробити сюрприз своїм рідним, сподівалася, що і вони зрадіють.
Але все було як в страшному кіно – коли я приїхала, вдома мене чоловік не чекав. Я застала у себе вдома з чоловіком іншу жінку.
Сцен влаштовувати я не стала, адже будинок, в якому ми жили, належав чоловікові. Він навіть винним себе не почував:
– А ти, що, думала, що я тебе 8 років чекати буду? Так, я привів іншу жінку, і виправдовуватись не збираюся. А якщо тобі щось не подобається, то можеш подавати на розлучення.
Я не стала залишатися в цьому будинку ні на хвилинку, набрала доньку, і сказала, що їду до неї.
Галина наче зраділа, але казала, що вона за містом, і додому повернеться аж через три дні, бо вона тут вже все оплатила, а на мій приїзд вона не сподівалася. Мовляв, я сама винна, про таке треба попереджати.
Тоді я сину зателефонувала, він сказав, що на роботі, але вдома дружина, і я можу їхати до нього.
Невістка мене зустріла дуже непривітно, навіть з дороги не запропонувала мені ванну прийняти. Та й з обідом вона не поспішала, дала мені лише чай. Тоді я сама її попросила, щоб вона мене нагодувала, бо я вже, чесно кажучи, була дуже голодна.
Син прийшов аж під вечір, я йому пояснила ситуацію, а він хоч нічого і не сказав, та я бачила, що він на стороні батька.
Ночувала я у сина, мені не спалося, думала над своїм життям.
Невістка з сином ще довго про щось говорили на кухні. Якусь частину розмови я випадково почула:
– Чого вона приїхала до нас? Вона у нас не може довго бути! – казала невістка.
Син пробував мене захистити, та у нього нічого не виходило:
– Розумієш, мама просто опинилася в такій ситуації…
– А мені байдуже, у неї донька є, нехай твоя мама йде до твоєї сестри!
В ту ніч я так і не заснула, а зранку вийшла від сина, поки вони ще спали, навіть не стала їх будити.
Я знайшла перевізників, які в той день їхали в Італію, сіла в бус і повернулася назад. Мені треба заробляти гроші… Собі на квартиру…
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
