Все життя думаю і зрозуміти не можу, в чому я перед старшою невісткою завинила? Я завжди до неї добре ставилася. Але мені з самого початку чітко дали зрозуміти, що моїй присутності не раді! Перші роки приготую щось, несу їм, пригостити, вони відмовляються. У журналі статтю знайду, чи передачу по телевізору захочу обговорити – їй це не цікаво.
Нещодавно у невістки був день народження, так я їй гарну сукню подарувала і недешеву, між іншим! У магазині купувала. А вчора йду повз їхні будинки, дивлюся, на сміттєвому баку щось знайоме висить… Підходжу і очам не вірю – подарована сукня. Ну ось і як після такого? Захочеться щось робити ще?
В той день я вже до них вирішила не йти, а пішла до нотаріуса і оформила заповіт. Навпіл все ділити між двома синами я не стала, хочу, щоб більша частина майна дісталася моєму молодшому синові і його сім’ї! Тому що старший не заслужив, я вважаю!
Дітей у мене двоє, старшому сину 39, молодшому – 33. Обидва живуть окремо, одружені, у старшого двоє школярів, молодший з дружиною теж з дня на день чекають на народження другої дитини. Обидва працюють і платять іпотеку. Я до обох дітей завжди намагалася ставитися однаково, все між ними завжди порівну ділила.
І з невістками відразу намагалася знайти спільну мову. Тільки от якщо дружина молодшого сина завжди вдячна, за все постійно дякує, то старшій невістці я ніяк вгодити не можу.
Я навіть не спитала її, навіщо вона сукню викинула. Все і так зрозуміло, подарунки мої не потрібні. Онуків мені теж не давали принципово. Раптом не тим нагодую, не так скажу, все правильне виховання зіпсую! І син мій дуже змінився, все робить так, як скаже дружина. Після його одруження як стіна між мною і старшим сином. Син начебто соромиться мене. Зате з тещею носиться, всі вихідні, свята – у них, онуки тільки ту бабусю знають.
А от моя друга невістка зовсім інша – мила, усміхнена, товариська! Завжди розповість все, в гості покличе. Я її навчила наші фірмові котлети робити, так у неї виходить краще, ніж у мене! Вона взагалі молодець, господиня чудова. Вдома порядок, чистота, навіть зараз, коли вона вже при надії!
Завжди цікавиться здоров’ям, запитує, чим допомогти. Коли у сина день народження, завжди зранку мені дзвонить, вітає з іменинником! Спасибі Вам, каже, за сина, такого гарного чоловіка виховали! Так приємно, просто словами не передати!
То ж я оформила заповіт, все відписала молодшому синові. А старший син – не заслужив, і крапка. Прекрасно бачив ставлення своєї дружини до матері і не припинив, так чого тепер ображатися?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
