Вчора була в супермаркеті, продукти купувала для сім’ї. Я часто не дуже люблю по магазинах ходити, та й немає коли, адже роботи вдома багато, ще й працюю.
Тому намагаюся скуплятися раз або два рази в тиждень, а потім по дрібниці різні бігаю в наш маленький магазинчик, що поряд з будинком недалечко.
Нічого особливого я й не купувала, все дуже звичне, як завжди: молоко, м’ясо, картопля, сир, сметана та фрукти, хліб вдома печу сама, так економніше.
Загалом те, що потрібно для приготування страв та те, що люблять діти та чоловік.
А потім, коли вже все взяла і до каси йшла, побачила на прилавку гарну полуницю.
Вона відразу привернула мою увагу, адже я полуницю дуже люблю. З дитинства щороку не можу дочекатися сезону полуниці, адже тоді можу лише поласувати смачненькою ягодою.
Я, щиро кажучи, завжди вважала, що в такий ранній сезон полуниця, то для багатіїв, адже вона коштує величезні гроші, а я людина економна і звикла гроші заощаджувати, а не витрачати марно.
Тому щороку вважала, що купувати її в такий сезон – то справжнє марнотратство, а я дочекаюся краще того часу, коли бабусі винесуть полуницю, яка вродила в них вдома, на базар по 60 гривень за кілограм через місяць, адже в супермаркеті її ціна була 300 гривень.
От та полуниця буде саме мені по кишені і я якраз тоді й наїмся добре її.
Але така вона гарна була, такий стояв аромат, що я не втрималася і взяла та й купила її.
Просто я вирішила що зараз такий час складний, що життя мені вже добре показало, що не варто щось відкладати на потім – є можливість у тебе зараз – купи і з’їш, адже завтра такої можливості просто може не бути.
Прийшла додому я і з’їла ту полуницю.
А тепер ось сиджу і дуже шкодую, що таки наважилася купити її, адже могла краще дітям щось потрібне придбати.
І наче не бідуємо ми, добре живемо, не гірше за інших людей, але совість мене тепер картає, я думаю, що таки не варто було на ту полуницю таку суму витрачати, адже часи непрості, можна було таки зекономити на собі, полуниця у травні – не саме необхідне в житті, он скоро сезон почнеться і вона дешевша буде.
Правду кажучи, я завжди звикла на собі економи, спочатку дітям завжди щось куплю, потім чоловікові, а залишок вже собі – що геть рідко бувало.
А це вперше вирішила про себе подумати, але ця покупка тепер мені спокою не дає.
Цікаво, чи є ще такі жінки, як я, які шкодують собі на полуницю в травні 300 гривень?
Фото ілюстративне.
