Своєму єдиному сину я ніколи нічого не шкодувала, у нього завжди було все, що він хотів.
Але паралельно я намагалася і багато вкладати в його виховання. В дитинстві я йому читала книжки, гуляла з ним, ходила в парк, в ліс. Коли він пішов в школу, я водила його на різні гуртки, спортивні секції, також не шкодувала грошей на репетиторів.
Подбала я і про вищу освіту для сина. Зараз він вивчився, і завдяки цьому займає керівну посаду на фірмі.
Взагалі, я ним дуже пишаюся, бо вважаю, що зуміла його виховати хорошою людиною.
В 22 роки син привів додому Марину і сказав, що вона чекає дитину, тому вони будуть одружуватися.
До дівчини у мене відразу виникло багато запитань, якщо точніше – то вона не сподобалася мені взагалі. Але той аргумент, що вона чекає дитину, переважив всі мої негативні передчуття.
Розписалися вони швидко, і оскільки не мали свого житла ще, то я вирішила віддати їм квартиру моєї мами, яка просто була зачиненою досі.
Я навіть туди квартирантів не впускала, бо після того, як мами не стало, я зробила там ремонт і зачинила, щоб в майбутньому віддати сину. От тільки я не думала, що це майбутнє так швидко наступить.
В сім’ю сина я ніколи не втручалася – нехай живуть, як самі знають.
Але останнім часом з’явилася одна проблема, яка мене дуже турбує – мені здається, що невістка взагалі не займається вихованням онука.
Іллі уже 5 рочків, він хороший, активний хлопець, з ним треба постійно займатися, а невістка цього не робить.
Син мій не має часу, він на роботі зранку до пізнього вечора. А невістка сидить вдома і іншої роботи, ніж займатися розвитком дитини, у неї немає.
Але хлопчик, крім телефона, в якому сидить багато часу, і кількох машинок, більше нічим не цікавиться, і це мене дуже хвилює.
Ще мені не подобається, як Марина спілкується з дитиною:
– Ілля, іди сюди, кому сказала! Ілля, не чіпай! Ілля, що ти робиш?
Все голосно, часто з криком, ніякої лагідності. Я взагалі не розумію, як таким тоном можна з дитиною розмовляти?
Марина і по дому нічого не робить, коли не прийду, у них вдома відвертий бардак, а вона телефон з рук не випускає.
Вчора я прийшла до сина в гості, невістка на дивані з телефоном так весь час і просиділа, навіть чаю мені не запропонувала. Онук теж весь час сидів в телефоні.
Я тоді не витримала, і вперше в житті висловила невістці своїй невістці все! Сказала, що вона могла хоча б посуд помити. І з дитиною в таку гарну погоду можна в парк піти, а не дати йому в руки телефон – і таким чином зайняти його.
– А Ви не приходьте так часто до нас, і все добре буде! Це мій син, як хочу, так його і виховую! І квартира моя, то ж посуд помию, як матиму на це час!, – зухвало відповіла мені Марина.
Тому мені довелося їй також нагадати, чия це квартира. І це її дуже зачепило!
А на на наступний день до мене прийшов син, став зі мною сваритися, яке я мала право так говорити з його дружиною.
Сина я уважно вислухала, а тоді сказала, щоб він повернув мені ключі від квартири. Якщо вони обоє такі розумні – то нехай ідуть на своє, і там вже хай живуть, як хочуть.
А яка ваша думка, хто з нас правий – я чи невістка?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
