Три роки тому ми з Василем одружилися. У нас на світ з’явився син. Вже як рік сиджу в декреті. Останнім часом чоловік став меньше заробляти, на роботі все меньше замовлень. І нам стало бракувати грошей геть на елементарні потреби. Всі запаси на чорний день скінчилися, заощадження потихеньку витратили, а заробітна плата Василя геть не спасала нас.
Через брак грошей у нас почастішали сварки, адже їх ні на що не вистачало. Просити чоловіка кинути свою роботу і шукати іншу трохи страшно, адже ми не можемо дозволити собі навіть місяць сидіти без його скромної зарплати.
Але вибирати між памперсами для дитини і хлібом та крупами теж стало важко. Я вже не кажу про купівлю сезонних речей, адже дитина швидко росте, і щосезону купую нове взуття та куртки. Собі з чоловіком ми вже давно не купували обновок, але й старе вже все зносилося.
Але вчора я, прибираючи вдома, полізла в комод розбирати речі. Там лежали старі альбоми, зошити, дещо з особистих речей чоловіка і всякі дрібнички.
У цьому непотребі я випадково знайшла схованку чоловіка. Там лежали гроші – 15 тисяч гривень. Я не знала як поводитися в такій ситуації. Як правильно вчинити, адже злість переповнювала мене. Першою реакцією було рішуче бажання зателефонувати Василеві, і сказати, щоб він розповів всю правду.
На що він відкладав гроші? І куди він їх планував витратити? І чи не гризла його совість? Адже він відклав вже пристойну суму, в той час як його дружина і рідний син сиділи, можна сказати, роздягнені і голодні.
Але я постаралася заспокоїтися, розібралася в своїх думках. Я трохи подумала і вирішила вчинити розумніше. Ввечері сказала Василеві, що мені дуже потрібні гроші на продукти для дитини і попросила його позичити у друзів. При цьому, наче випадково, запитала про те, чи немає у нього відкладених грошей з зарплати, раптом ми ще не все витратили.
Так склалося, що бюджетом в нашій сім’ї розпоряджається чоловік. Але я знаю скільки він отримує, прошу дати певну суму і йду за покупками.
Чоловік сказав що зайвих грошей в нас немає, і попросив мене почекати пару днів до зарплати, при цьому пообіцявши зайняти пару тисяч у свого колеги на роботі.
У підсумку я зрозуміла, що про сховані гроші Василь розповідати мені не збирається.
Наступного дня я була така зла, що дістала гроші з комода. І не повернула їх назад. Я пів дня провела в магазині, і витратила всю суму до копійки. І вже вдома зрозуміла що зробила це даремно.
Коли чоловік побачив повний холодильник і гору дитячих речей, він кинувся до комода.
Коли він побачив, що грошей немає, відразу почав розповідати, що ці гроші він взяв у замовника, якому збирався робити ремонт. 15 тисяч гривень треба було витратити на матеріали.
А говорити про це чоловік мені не став, він вирішив зробити мені сюрприз, коли заробить гроші. Тепер ми разом телефонуємо друзям та родичам, і шукаємо тих, хто зможе позичити нам 15 тисяч гривень на пару місяців.
Але ж можна було б уникнути всіх цих проблем і розповісти мені відразу! Злюся і на себе, і на чоловіка. Але тепер пізно каятися, адже чужа людина нам борг не пробачить. Тепер шукаємо гроші, і проблем у нас з’явилося ще більше.
Тепер і я вже замислююся вийти на роботу. Набридло таке життя, коли рахуєш кожну крпійку. А про другу дитину навіть і не думаю зараз. Вистачило мені декрету і бідності по вуха.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – stihi.ru
