Я не можу назвати себе багатою людиною, але певну суму грошей мені за літо вдалося відкласти.

Живу я сама в селі, маю невеличкий будинок і земельну ділянку в 20 сотих біля нього. На городі у мене чого тільки немає! Я вирощую все, що можна! Частину урожаю я собі залишаю, частину віддаю сину з невісткою, а частину везу на ринок і продаю, а з того маю гроші.

Влітку цього року я добре вторгувала, бо мала хороший урожай. Так що мені з продажу городини вдалося відкласти 10 тисяч гривень. А це для мене гроші чималі!

Я вирішила, що нікому про них казати не буду, просто відкладу їх у сховок, нехай стоять про всяк випадок, бо час зараз дуже непевний, не знаю, чого і чекати від дня завтрашнього.

На сина у мене теж надії мало. Вони з невісткою живуть дуже бідно, хоч двоє працюють, але зарплата у них невелика, а комунальні послуги, двоє дітей, одяг, харчування – все це в даний час чималі витрати, і вони самі ледве справляються, не те, щоб ще мені допомагати!

От і вирішила я, що ці гроші взимку мені в нагоді стануть. Але вчора сталася така подія, що я передумала залишати їх собі.

Я пішла на ринок, і випадково побачила там свою невістку. Богдана стояла біля лавки з ношеним взуттям, і вибирала дітям щось на осінь.

Я підійшла до неї, питаю, чому вона в магазин не йде, щоб купити онукам нові черевики на осінь, а вона очі ховає, каже, що грошей зовсім немає, геть сутужно зараз з зарплатами.

Невістці я сказала, що тут точно не слід шукати щось для моїх онуків, і домовилася з нею на наступний день піти в торговий центр.

Через те, що я побачила, я спати не могла. Колись я жила в такій бідноті, що носила туфлі з своєї старшої сестри, і в мене постійно були ноги мокрі, оскільки взуття було старе і часто діряве. Але я розуміла, що у моїх батьків грошей немає, щоб краще щось купити, а в мене ж є!

Зустрілися ми з невісткою, я її відразу у взуттєвий магазин повела, кажу – бери, що треба, я заплачу.

Невістка не повірила, але побачила, що я не жартую, і вибрала дітям гарні черевики.

Потім я ще дала гроші, щоб Богдана дітям нові куртки купила, а то я ще в минулому році помітила, що ті, що у них є, вже замалі.

Невістка не могла мені надякуватися, і внуки теж дуже зраділи, адже їм перед однолітками соромно в обносках ходити.

Залишилася я без грошей, але зате дуже задоволена, що дітям допомогла. А собі я ще зароблю, в мене горіхи в цьому році добре вродили, позбираю, продам, і дасть Бог ще щось собі вторгую.

А що поробиш, час для всіх важкий, і треба намагатися по можливості допомагати одне одному, бо в цьому і полягає життя – робити добро ближньому. А гроші – то всього лише папірці…

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.