Чоловік відмовився мені купити нові черевики, він вважає, що зараз така покупка не на часі.
А я не розумію, за кого я вийшла заміж, він – раціональний чи жадібний?
У шлюбі ми з чоловіком 7 років, два роки тому у нас народилася дитина.
Мені 30 років, на даний час я в декреті, працює один чоловік, зараз ми живемо на його гроші.
Чесно кажучи, тепер живемо ми дуже скромно, якщо не сказати бідно, адже припустити не могли, що буде криза, і все так подорожчає.
Я намагалася підробляти в інтернеті, але це невеликі гроші. Також економила на чому тільки могла, та це не допомагало.
Обносилася вся, аж до того, що в черевиках дірявих ходжу. За два роки я жодної обновки собі не купила, доношую те, що маю, бо розумію, що зараз час такий.
Вчора ходила за продуктами, на вулиці дощ періщив, прийшла додому, роззулася, а ноги зовсім мокрі.
Ввечері чоловік прийшов додому, і я йому показала свої черевики, і попросила купити мені нові.
Але він відповів, що грошей немає, і без нових черевиків можна обійтися.
Як варіант, він запропонував мені віднести їх в ремонт.
Але моє взуття настільки зіпсоване, що його просто не візьмуть ремонтувати, я вже ходила в майстерню.
Я б змирилася, але через кілька днів чоловік, який говорив мені, що у нас немає грошей, купив собі нові кросівки.
Вони брендові, і коштують чимало.
Мені пояснив, що він, на відміну від мене, ходить на роботу, між люди, тому йому треба добре виглядати.
На його думку, мені не треба, адже я сиджу вдома.
Як на мене, це дуже несправедливо.
Я не на жарт засумнівалася в своєму чоловікові. Не знаю, що робити.
Думаю вже про розлучення. Дивитися на нього тепер не можу.
Мені тепер вже здається, що такі грошові підстави – гірше зради. Найсумніше, що чоловік в цій ситуації винним себе не вважає.
Він заробив – він витратив, а те, що я ходжу в дірявих черевиках – виходить, це мої проблеми.
Порадьте, що робити в такій ситуації.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна