– А прямо вчора ввечері, ми вже спати лягали, як нам телефонує свекруха і заявляє: «Ну, раз ви так себе поводите, то я більше сидіти з вашою дитиною не буду і не надійтеся на мене. Сидіть самі.» Ні, ну як? В понеділок 11 січня на роботу, дитину залишати нам немає з ким. І я зараз така розгублена, що словами не передати. Що робити?
На дитячому майданчику для самих маленьких гуляли з дітьми дві молоді жінки. Поки дівчинка років шести ретельно та спокійно поралася в снігу з дворічним малюком в жовтенькому яскравому комбінезоні, подруги вели бесіду.
– А твоя мама? – співчутливо запитала оповідачку співрозмовниця. – Вона не зможе сидіти з Дмитриком, сином твоїм?
– Ні, в тому-то й річ! Мама теж працює на роботі з понеділка до п’ятниці, як і я.
– Хм. Ну, тоді няню доведеться шукати.
– Оксано, ну яку няню? Весь сенс роботи моєї тоді втрачається! Я буду всю зарплату віддавати няні, навіщо це треба? Розумієш, не від хорошого життя я теж на таке пішла – я могла ще в декреті сидіти довго, хоча дитині ще два роки не виповнилося. Зарплати Олега нам не вистачає. Поки до півтора років були виплати, ми ще якось тягнули, а потім банально перестало навіть на харчі вистачати. І до садочка нам ще не скоро, в вересні.
– У вас же кредит ще, так?
– Так, в тому-то й річ! Свекруха сама запропонувала – йди, мовляв, працюй, я буду з дитиною сидіти вашою. Два місяці минуло, і все, тепер «сидите самі!». Я їй кажу, і з ким Дмитрик 11 січня залишиться? А вона – це, мовляв, ваші проблеми, не мої. Я взагалі зараз не уявляю, що робити. Навіть якщо няню шукати – так її за один день знайдеш, чи що? Тим більше свята. Ось я так і знала, що цим закінчиться!
– А що трапилося щось у вас? Через що вона образилася?
– Так на рівному місці, Оксано, як завжди. Вчора їздили до неї в гості, там ще її дочка була з дітьми. Ну і стали мене повчати вони удвох. Ну, і я теж висловила все обом, що думала. Слово за слово, посперечалися знову. Зібрала дитину і пішла додому.
– А чоловік?
– А що чоловік? Він все згладити намагається вічно, і перед матір’ю мовчить, і переді мною. Не може там раз і назавжди пояснити, щоб його дружину не чіпали. Свекруха відчуває слабину, що він як би і на її стороні частково, і все більше наглості десь береться.
– Ні, я в тому сенсі – що чоловік пропонує з приводу дитини? З ким залишати тепер будете?
– Він ніколи нічого не пропонує, може тільки руками розводити. Я кажу, мати твоя спеціально влаштувала суперечку на рівному місці, тому що з онуком водитися втомилася. Придумала привід образитися ось і все. А він – ну, мовляв, вона і справді не зобов’язана сидіти з нашою дитиною, спасибі і за те, що врятувала перших порах. Уявляєш? Поставила нас усіх в нехороше положення зараз, їй же ще й спасибі за це.
– Та не хвилюйся ти вже так. Придумаєте що-небудь.
– Ой, Оксано, ти навіть не уявляєш про що ти говориш. Та краще б відразу не бралася, ніж потім ось таке влаштувати, залишила нас зараз просто ні з чим. Нічого було обіцяти. Так не по-людськи поступити, це взагалі в голові не вкладається. Її ж ніхто не просив, вона сама запропонувала, сказала, що нам так легше тільки буле, говорила, що лише хорошого для нас хоче. Сиділа б, мовчала, раз нікому нічого не зобов’язана. Мені ось хоч знову в декрет з роботи йди. Хто ж мене тепер відпустить і що я людям скажу зараз.
Тепер невістка навіть не знає, що далі робити. Як людям в очі дивитися і, що на роботі пояснювати.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – today.kz.
