Тепер вже я просто собі навіть не уявляю, що робити, – засмучено скаржиться 30-річна Галина. – До нас вже їде моя мати. Як їй ввічливо пояснити, що робити цього не варто? Вона не хоче зовсім нічого й слухати, я вже й не знаю, що їй говорити.
Галина зі своїм чоловіком та дворічною донечкою приїхали в столицю зовсім недавно з невеликого містечка.
Квартиру вони орендують, працює зараз лише чоловік, тому грошей на сьогоднішній день у них зовсім мало, копійки рахують, можна сказати, тільки на їжу витрачаються і все.
Галина сподівається, що цього року все ж отримає місце в садочку, зможе вийти на роботу, і все налагодиться. Хто говорить, що і без наявності чималих грошей можна бути щасливим, явно лукавить у цьому.
Життя складається настільки непросто, що деякий час тому сама Галина навіть думала, що вони зі своїм чоловіком розлучаться. Важко бути позитивною людиною та вірити в найкраще майбутнє, якщо в тебе постійно в голові одні проблеми і чималі борги.
І ось начебто і кохання щире є, і бажання бути разом – а побут дуже втомлює щодня, як би ти того не хотів.
Але подружжя дуже старалося, економило і якось таки вийшли з великими стараннями з чорної смуги, змогли зберегти та налагодити відносини.
Живуть вони, стараються у всьому. Всі надії тепер лише у них на те, що дитятко піде в садочок, а мама зможе знайти хорошу роботу та тоді їм заживеться набагато легше.
Батьки в обох з подружжя далеко. Свекруха в молоду сім’ю не хоче лізти взагалі, живе спокійно своїм життям. Вона має роботу, чоловік у неї новий зараз, у неї другий шлюб, жінка зайнята своїм особистим життям. Не допомагає, внучку бачила два рази за два роки, але хоча б і не заважає нікому, і за це подяка їй, правду кажучи.
Зате мама самої Галини дуже цікавиться справами молодої сім’ї: кожен день вона телефонує по скайпу, про усі справи розпитує, дає купу непрошених у неї порад.
До того ж, теща дуже ображається на свого зятя. Класика жанру – дочка її могла, виявляється, вийти заміж і за олігарха, але вийшла незрозуміло за кого, зять у неї нормально заробити не може для своєї сім’ї з трьох чоловік. З дому доньку відвіз, а забезпечити сам нормально не може. У всіх подруг Галини чоловіки як чоловіки, а у дочки – справжнє невезіння.
– І навіщо він тобі потрібен такий чоловік? – абсолютно не соромлячись того, що зять вдома, він поряд з дружиною і все чує дуже добре, адже квартира однокімнатна у них, говорить по скайпу мама Галині. – Треба йти від нього, залишати його, адже кращого життя годі й чекати від нього, час на такого втрачати нічого. Знайдеш собі кращого, не так вже й складно буде. Вийдеш заміж за людину з хорошою квартирою, і заживеш собі добре з дитям.
Можна подумати, до Галини тут в чергу наречені з великими квартирами стоять, від яких відбою немає. Ага, як би не так.
Зять собі завжди мовчить, але, звичайно ж, до тещі він, відповідно, ставиться не дуже добре, розуміючи те, що вона про нього думає і говорить усім.
Чоловік Галини, здається, і в столицю поїхав, щоб бути від подалі від надокучливої тещі, яка ніколи до нього добре не ставилася. Працює, старається, але квартира в столиці йому не світить абсолютно. Тим більше в даний момент, коли дружина в декреті сидить і їм ледве на найнеобхідніші продукти грошей вистачає.
А зовсім недавно мама Галини обрадувала дочку – їде до них в гості в Київ.
Тобто вона навіть і не запитує в них, просто доводить до відома – їде в столицю на два тижні, тут у неї якісь справи важливі, відкладати вона їх не хоче зовсім. Ну і внучку побачити, має право.
Зупинитися мати планує у своєї дочки, звісно. Де ж ще їй жити, як не в рідної людини? Готелі в столиці ну дуже дорогі, знайомих більше немає. Та й які знайомі можуть бути, коли рідна дочка там?
Галина спочатку спробувала сказати своїй мамі, що у них однокімнатна квартира, яку, між іншим, орендує зять за свої власні кошти, якого вона зовсім не любить і відгукується про нього недобре, що місця для мами немає, зять буде, м’яко кажучи, не дуже від того в захваті.
Галина тепер навіть не уявляє, як сказати своєму чоловікові “радісну новину”. Не кажучи вже про те, як мирити маму й чоловіка під час цих двох тижнів.
– І що? Виженеш рідну матір з власної квартири, де у мене навіть зі знайомих нікого немає? Не пустиш мене на поріг свого дому? – вперто запитує мама, наче розуміє, що їй ніхто нічого не може заборонити. – Мені що, на вулиці ночувати, коли єдина рідна донька живе в столиці? На вокзал йти, так?
– Мама, але ж чоловік мій теж не дуже захоче, щоб ти жила у нас. І, щиро кажучи, ти теж сама винна у цьому.
– А я не до чоловіка твого їду, зять тут ні до чого, я їду до рідної дочки! І внучки! Що, не маю права цього? Ти що, взагалі в цій родині слова сказати не можеш? Не маєш права матір рідну в будинок запросити? Навіщо така сім’я тоді тобі. Розлучатися треба з таким чоловіком, якщо мама твоя, бачте, йому не до вподоби!
Мамин приїзд абсолютно недоречний. Особливо на сьогоднішній день, в її дочки не найпростіший період шлюбу, коли Галина начебто тільки-тільки помирилася з чоловіком, мама знову зіпсує їх відносини в сім’ї. Мовчати вона не буде. Таке враження, що вона спеціально їде, вибравши момент – щоб дочка таки розлучилася зі своїм чоловіком, який їй зовсім не до душі.
Натяків про те, що приїздити не потрібно, мама зовсім не розуміє, все переводить в жарт, і, здається, суперечки серйозної не уникнути в родині.
А Галина так не хоче сперечатися зі своєю мамою, а що робити вона зараз не знає. На чию сторону стати: мами чи чоловіка свого?
Фото ілюстративне.
