Я не люблю свята, а все тому, що мій чоловік їх проводить не зі мною, а з своєю мамою. Мене свекруха бачити не хоче, тому чоловік їздить до неї один. Каже, що не може залишити її в свято одну. Але мене ось залишає без докорів сумління.
Мама чоловіка, Людмила Вікторівна, має дуже своєрідний характер. Колись вона була актрисою в театрі, і зараз хоч і не працює, але талановито грає ролі, які їй вигідні. Треба сказати, що за собою свекруха дуже стежить і виглядає набагато молодше за свої роки. Але ще раз заміж вона не хоче виходити.
Я мамі чоловіка не сподобалася з першого знайомства. Їй в невістки я не годилася з тієї причини, що не маю вищої освіти. Так, вузів я не закінчувала, але давно працюю в сфері маркетингу, заробляю часом більше, ніж чоловік, хоча він теж отримує непогано. Але для свекрухи це не показник, бо не маю заповітної скориночки з написом «диплом».
На нашому весіллі Людмила Вікторівна була в чорному і вела себе дивно. Це помітила не лише я, але й усі гості. А потім побачила, що мені байдуже, і стала дотримуватися іншої стратегії – робити вигляд, що мене просто не існує. Це мене влаштовувало набагато більше, якби не один момент.
Чоловік після весілля почав на всі свята їхати до своєї мами. Вона дня за три-чотири починає йому дзвонити і розповідати, що вона самотня жінка, яка змушена відзначати свято з телевізором, але ж у неї є син, але йому не до неї, вона все розуміє.
Чоловік в результаті пішов до мами, а я відзначала свято з друзями. Потім це стало традицією. З усіх свят за рік чоловік відзначав зі мною тільки мій день народження, і тільки тому, що свекруха не знала про нього.
Поки у нас не було дитини, я терпіла і йшла відзначати до друзів, сподіваючись, що свекруха скоро заспокоїться. Але нічого не змінювалося – чоловік на всі свята біг до мами.
Не змінилася ситуація і після народження дитини. Навіть онук свекруху не зупиняє, вона продовжує тягнути ковдру на себе. Чоловік кожного разу обіцяє з нею серйозно поговорити, але все щось ніяк. То одне заважає, то інше. А мені набридло сидіти всі свята удвох з сином. У нас не сім’я, а казна-що.
Вчора у чоловіка був день народження. Він клятвено обіцяв відзначити його зі мною і сином, я весь день провела на кухні, щоб накрити святковий стіл, але в останній момент все знову перегралося.
– Мама дуже хвилюється, що я не приїду. Вона плаче, що це і її свято. Знаєш, вона ж права, це і її свято. Загалом, я сьогодні тут, а завтра з тобою зазначу. Ти тільки не ображайся, гаразд?
Я половину дня простояла на кухні, щоб все приготувати, бігаючи між плитою і дитиною, а тут таке. Я не ображаюся, нікуди вже далі. Я просто зібрала речі і вночі поїхала до своїх батьків. Подивимося, що чоловік буде робити.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
