– А тепер він ще й навіть сперечатися зі мною став! – з обуренням розповідає про зятя 54-річна Дарина. – Вчора прокинулася серед ночі, дивлюся, світло горить в квартирі. Ну, звичайно, то ж Микола залишив. Дві години ночі, а він сидить на кухні з комп’ютером, нарізав собі бутербродів з ковбасою, чай п’є, щось там читає. Я йому кажу, Миколо, це ти не лягав ще спати, чи що? Давай швидко в ліжко, завтра на роботу вставати тобі рано. І нічого, кажу, ночами їсти. Це шкідливо! А цю твою ковбасу я взагалі викину завтра, щоб в будинку її і духу не було!
– Зрозуміло. А він, значить, не хотів змовчати після таких твоїх слів?
– Ага. Ідіть до своєї кімнати, сказав, чоловіком своїм командуйте там, а я вже тут сам розберуся, коли мені їсти, коли спати лягати. А ковбасу мою, мовляв, навіть і не думайте чіпати. Не ви її купували, не вам її і викидати.
Дочці Дарини Світлани і її чоловікові Миколі немає ще й тридцяти, але вони вже двічі батьки: виховують хлопчиків двох і трьох років. При цьому живуть всі в двокімнатній квартирі разом з батьками Дарини. В одній кімнаті – мати з батьком, у другій – молода сім’я з двома дітьми.
Живуть разом шостий рік, в’їхали до батьків після весілля. Спочатку домовлялися, що молоді будуть збирати на початковий внесок, і як тільки зберуть хоч якусь серйозну суму, з’їдуть на свої квадратні метри. І спочатку навіть ніби все йшло за планом – жили, економили, щось відкладали.
А потім життя внесло свої корективи.
В результаті зараз ніяких накопичень вже немає, оскільки живуть всі шість людей в основному на зарплату Миколи. Світлана, молода мама, сидить в декреті з двома дітьми, Дарина кілька років тому потрапила під скорочення, і роботу знайти не може до сьогоднішнього дня. Спочатку щиро намагалася щось підшукати, зверталася до знайомих, розсилала резюме. Але потім зрозуміла, що толку від усього цього немає. Проблема в віці. Жінки під п’ятдесят і тим більше за п’ятдесят на ринку праці не потрібні.
– Можна було, напевно, піти в прибиральниці або касири, але здоров’я на це не вистачить! – зітхає Дарина. – Мені важке не можна піднімати, важко працювати, довго стояти на ногах. Та й непросто це теж, після того, як просиділа багато років економістом в офісі, йти мити підлогу!
– А на біржі праці, що нічого не запропонували?
– Запропонували курси. Перукар, програміст, 1С. Чого сміятися? Зараз кожен другий перукар, 1С я трохи знаю і так, толку з нього, а програміст. Ну який я програміст? З молодими людьми після інститутів і навіть коледжів мені не змагатися.
У чоловіка Дарини на роботі теж все дуже складно. Маленька приватна фірма, плата працівникам зараз у них майже копійчана, адже вони більше сидять вдома, ніж ходять на роботу. Гроші затримують, в рахунок зарплати дають копійки, начальство все обіцяє розплатитися, але ніяк. Багато вже махнули рукою і пішли, але чоловік Дарини не втрачає надії, чекає грошей, які заробив за пару останніх місяців. І чим довше сидить на тій роботі, тим сумніше кидати, адже тоді взагалі нічого не дадуть. Підеш – не отримаєш взагалі нічого, а в боргах накопичена вже кругленька сума.
Та й йти куди – в кур’єри? В двірники? Ніхто ніде не чекає, це вже і на прикладі його дружини зрозуміло.
Повноцінну зарплату в сім’ї останні кілька років отримує тільки Микола. Він купує на всіх продукти і побутову хімію, платить за світло і комуналку, телефони, інтернет в квартирі. Одяг, взуття, хімчистка, стоматологія, речі для дому теж на ньому. Треба сказати, Микола не скупитися і нікого не дорікає, мовчки їде в магазин, везе продукти, оплачує все, що потрібно для сім’ї. Іноді і сам скаже – візьміть, мовляв, гроші, підіть купіть те, що потрібно.
При цьому у тещі до нього постійно купа претензій, а особливо останнім часом. З дітьми міг би побільше займатися, наприклад, а в комп’ютері своєму сидіти поменше. Посуд за собою не вимив би, рушник у ванній кинув, в передпокої натоптав і не витер. Сидить ось півночі на кухні, світло світиться, воду ллє, в холодильнику господарює. Вранці потрібно яєчню зробити – а там ні ковбаси, ні яєць, все вночі з’їдено. Та й взагалі, спати всім заважає – йшов би так укладався, не турбував нікого.
Ці самі претензії Дарина частенько говорить Миколі прямо в обличчя. Іноді він мовчить, закриває очі на всі ці слова. Але час від часу вже відповідає їй – мовляв, не командуйте тут, не маєте права, за світло я сам плачу, і продукти в холодильнику теж мої, маю право їсти що хочу і коли хочу, не шкодуйте мені нічого.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – domdobroty.
