Мама мого чоловіка дуже недобре ставилася до мене, вона й онуків синових не любила, бо це діти мої. Так і спокійно могла їм сказати, що у них мама – людина не добра, тому татові краще іншу хорошу дружину знайти.
Тішило мене те, що ми з Миколою мали окрему квартиру, а мама чоловіка зі своєю донькою в трикімнатній квартирі жила. Ольга з чоловіком розлучилася, виховувала доньку свою одна.
Свекруха дуже їм допомагала, вона завжди говорила, що донька і онучка, це єдині найрідніші люди, які в неї є.
Я звикла, ніколи на них не розраховувала, думала й сама справлюся, добре, що вони окремо живуть.
Ми жили своїм життям. Виховували своїх діток, доньку та сина, обоє працювали, відкладали гроші по трішки на майбутнє наших дітей. Спочатку купили авто чоловікові, потім невеличкий мені, недорого, він вже був у користуванні, але дуже виручав мене.
Від мами чоловіка я ніколи доброго слова не почула і діти мої також. Вона ніколи не цікавилася нашим життям, не ходила до нас, лише на великі свята та дні народження запрошувала мого чоловіка з дітьми до себе, то він інколи сам і ходив.
А нещодавно свекруха занедужала, вона нічого робити не може сама. Була два тижні в стаціонарі, а зараз їй постійний догляд потрібен і чоловік мені повідомив, що прямо зі стаціонару везе маму до нас. Звісно, що син матері доглядати не буде, все це на одні мої руки.
Справа в тому, що його сестра зараз за кордоном і повертатися додому поки навіть не збирається. Вона там взагалі добре влаштувалася, ще й заробляє добре. Закордонне життя Ользі подобається дуже, може вже й заміж там вийде.
Виходить свекруху крім мене доглядати нікому, але я не хочу. Микола каже, що я маю зрозуміти, адже це мати його.
– Куди ж іще мені її відвезти? – каже він мені.
Я кажу прямо, що треба продати її трикімнатну квартиру, купити одну однокімнатну, а решта грошей нехай буде на доглядальницю для неї. Та чоловік і його сестра так не хоче, інакше у них спадку доброго не буде.
Але я тоді тут до чого? Я нічого не винна їм. Я сказала Миколі, що вже й розлучитися готова, але доглядати свекруху не буду, нехай донька повертається її додому.
Микола образився, каже, що розчарувався в мені.
Фото ілюстративне.
