Мрія мати дачу у нас з чоловіком була давно, але втілити її нам вдалося лише минулої осені. Ми нарешті купили дачу за містом. Гарну, добротну, але потрібно прикласти руку і дещо підправити.
Восени особливо нічого зробити не встигли, а в цьому році, як потепліло, почали туди приїжджати, приводити ділянку і будинок в порядок. Нікого ні про що не просили, робили самі, як встигали. А перед травневими святами дзвонить мені сестра, пропонує з’їздити на пікнік, будуть тільки свої.
Я відповіла, що у нас з чоловіком вже заплановані роботи на дачі, матеріали купили, хочеться скоріше все закінчити, щоб влітку відпочивати. Вона і говорить, а давайте у вас на дачі і зберемося, ми вам допоможемо, адже не чужі люди, а ввечері шашлик пожарим. Я з чоловіком порадилася і погодилася.
Гіршої поїздки ніж ця, у мене ще не було! Сестра приїхала з чоловіком і дітьми, хоча спочатку передбачалося, що вони залишать їх у бабусі. Але мене клятвено запевнили, що діти заважати не будуть.
Чоловік сестри більше заважав, ніж допомагав. Я з сестрою хотіла пофарбувати будинок і прибрати на веранді. Але від сестри допомоги не було від слова зовсім. Вона спочатку з кимось говорила по телефону, потім почала фотографуватися сама, фотографувати дітей, коротше, влаштувала фотосесію.
Загалом, я не встигла зробити навіть чверті з того, що планувала зробити одна. Хоча скромно сподівалася, що з сестрою зробимо рази в два більше.
Ближче до обіду діти почали канючити, що хочуть їсти. Сестра з зятем теж заявили, що голодні і запропонували посмажити м’ясо.
– Так м’ясо на вечір планували, давайте зараз чай поп’ємо, у мене з собою бутерброди, – запропонувала я. Ну просто зрозуміло було, що якщо м’ясо смажити зараз, то ні про яку роботу мови не буде.
Сестра скривилася, бо ідея з бутербродами їй не сподобалася. Вона почала командувати, щоб чоловіки запалювали мангал, а ми – накривали на стіл.
Ми – це я. Допомога сестри обмежилася діставанням всього з пакетів. Різала, розкладала і носила вже я. Поки готувалося м’ясо, було зрозуміло, що працювати ми вже сьогодні не будемо сьогодні. Гаразд, думаю, сьогодні відпочинемо, в завтра все зробимо. Планувалося, що ми тут проведемо три дні.
Посиділи непогано, але як почало сутеніти сестра з сім’єю збиратися додому.
– Дітей треба помити, та й спати на дачі холоднувато поки, – пояснила вона. І вони поїхали.
Ми з чоловіком переглянулися, все зрозуміли і пішли наводити порядок. Більше сестра навіть не подзвонила. Ми, звичайно, втратили день, але потім приїжджали наші друзі сім’ї і ми дуже швидко надолужили.
Мову про поїздку на дачу сестра не заводила, поки не побачила в соцмережах фото моєї дачі. Я зробила кілька знімків свого урожаю, і виклала на свою сторінку. Особливо їй сподобалися помідори.
Вчора дзвонить сестра. Запитує, як справи на дачі. Я їй розповіла, що залишилося підвести водопровід до кухні, і деякі дрібниці доробити.
– Так давай ми приїдемо, допоможемо. Ще дві пари рук вам не зайвими будуть, – запропонувала вона. – Та й помідорів я б собі таких взяла…
– Ні, знаєш, ми як-небудь самі впораємося, – відмовилася я.
Сестра образилася, але це її справа. Більше до себе на дачу я їх не покличу.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
