Вчора до нас в гості знову приходила моя мама. Вона принесла багато смаколиків: овочі, фрукти, домашня випічка, цукерки і 100 гривень.
Мама викладала гостинці і сказала, що це все вона принесла для свого онука і більше ні для кого.
Справа в тому, що я заміж вийшла вдруге. Перший мій чоловік залишив мене, коли нашому синочкові Іванку був лише рік. Мені тоді непросто було одній виховувати маленьку дитину, правда мама мені допомагала добре.
А потім я зустріла Сергія, він дуже добра та відповідальна людина. Сергій покликав мене заміж, і я стала думати, яке рішення прийняти.
Моя мама була проти того, щоб я виходила заміж, вона говорила, що Сергій не любитиме мого сина, як свого власного, рідного батька він Іванкові не замінить, тому і заміж мені виходити не варто.
А я бачила, що Сергій добре ставиться до Іванка і погодилася стати його дружиною.
Ми живемо добре, Іванко називає Сергія татом, у них дуже теплі стосунки. Сергій часто ходить з сином кудись гуляти, все йому купує, що лише хлопчик побажає, іноді я навіть прошу чоловіка не робити цього, щоб син навчився цінувати речі і не думав, що в житті все приходить просто так.
Та мама моя до Сергія, чомусь, свого відношення не змінила. Вона вважає, шо Іванкові з вітчимом не пощастило. Коли щось приносить внукові, то завжди каже, що це лише для дитини, щоб мій чоловік нічого з того, що вона принесла, не їв.
Я вже 100 разів пояснюю мамі, що все, що у нас лежить вдома – все спільне і я хочу, щоб мій син навчився ділитися усім, щоб не вважав, що все належить тільки йому і хтось щось у нашому домі не має їсти. У нас усі все порівну ділять між собою, ніхто нікому нічого не шкодує і так має бути в хорошій сім’ї.
Та мама на мої слова не зважає, вона шкодує Іванка, адже він живе з вітчимом, а не з рідним батьком.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
