Мені 58 років, і я багато чого в житті вже бачила і знаю, тому коли до мене вчора прийшла племінниця, і стала плакатися, що вона з чоловіком розлучається, я їй відразу сказала, що категорично цього не підтримую!

Спробую пояснити, чого я так вважаю, може це допоможе не тільки моїй племінниці, а ще комусь.

Життя одним днем не закінчується, і в ньому є періоди, які просто треба перетерпіти, є моменти, які треба пережити, і за це доля щедро винагородить.

Оксана прибігла до мене, тому що сестри моєї кілька років тому не стало, то ж вона звернулась до мене, як до мами, щоб я їй пораду дала.

Вона зібралася розлучатися, бо нещодавно дізналася, що чоловік їй зрадив.

Пробачати це йому Оксана не збирається, тому хоче подавати на розлучення.

Живуть вони разом 11 років, виховують 10-річного сина. Кілька років тому квартиру купили в новобудові, і автомобіль Mercedes-Benz нещодавно придбали, так що живи і радій, але не виходить.

Чоловік племінниці свою помилку вже усвідомив, дуже кається, обіцяє, що такого більше не повториться.

Та Оксана переконана, зрадив раз, зрадить і другий, і третій, таким людям вже вірити не можна.

А я її питаю – хто тобі таке сказав?

Вона у відповідь – та це ж всім відомо!

Тоді я їй зізналася, що і її мама, і я в свій час були в таких ситуаціях, але вчинили по-різному.

Коли моя сестра, мама Оксани, дізналася, що у її чоловіка є інша, вона відразу ж з ним розлучилася, в результаті вони обоє стали нещасними.

Батько Оксани з часом став пити, і так на той світ через оковиту і пішов, а моя сестра на багато років прирекла себе на самотність.

Я ж вчинила інакше, коли я дізналася про зраду, мені було дуже боляче, я плакала, і не могла зрозуміти, за що він зі мною так.

Першою думкою у мене також була думка розлучитися, але чоловік так настирливо просив у мене пробачення, що я вирішила дати йому ще один шанс.

Жодного разу я про свій вчинок не пошкодувала, бо відтоді мій чоловік на жодну іншу жінку не дивився, а тепер, на старість, я маю біля себе рідну людину, з якою можна поговорити, порадитися, та й просто притулитися.

Розумію, що в молодості все не так сприймається, але повірте, ні одна жінка, яка пробачила чоловікові зраду і зберегла сім’ю, ніколи про це не пошкодувала в старості.

І я не шкодую, що так зробила, бо діти виросли, роз’їхалися, а ми з чоловіком таки собі разом всюди, і це є великою підтримкою в нашому віці.

Сестра моя не раз мені говорила, що шкодує, що у неї все так вийшло, бо хотіла б на старість теж мати підтримку.

Але щоб мати, треба зберегти! Іноді для цього треба і перетерпіти, і пробачити – таке життя!

Це моя особиста думка, і може не всі будуть з нею згідні, але я поради племінниці давала з власного досвіду, як рідній дитині.

Сподіваюся, Оксана мене послухає і не зробить помилки своєї мами.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.