fbpx
Життєві історії
Вчора чоловік прийшов з роботи і побачив на кухні брудний посуд. Я весь день була зайнята і не встигла прибрати вдома. Сергію це не сподобалося. Тепер він ще більше наполягає на тому, щоб я виходила на роботу

Я закінчила університет, але поки ніяк не можу знайти роботу. Пів року тому я вийшла заміж. І мій чоловік проти того, щоб я сиділа вдома. Сергій мені з цією роботою всі вуха вже продзижчав! Досить, каже, вдома сидіти, скільки можна! Треба виходити вже туди, куди беруть!

Я йому пояснюю, що поки не знайшла роботи за спеціальністю, беруть ось тільки прибиральницею в магазин. Туди хоч завтра можна виходити. А він – ну і йди тоді прибиральницею! Завтра збирайся з ранку і йди, влаштовуйся. Треба ж, каже, з чогось починати.

Якщо чесно, влітку я ніяку роботу і не шукала. Захистилася в червні, отримала диплом, відсвяткувала випускний. Потім ми з чоловіком поїхали на море відпочити. Поїздку оплачував Сергій, а на кишенькові витрати грошей мені дали мама з татом.

До пошуків роботи я приступила десь на початку вересня. Я знала про те, що знайти хорошу роботу нелегко. Але про те, що буде так складно – не здогадувалася.

Без досвіду роботи за фахом, без потрібних зв’язків, виявляється, не дуже-то і влаштуєшся.

– Треба було нам не на море їхати, а роботу шукати! – зітхав Сергій. – Зараз би вже, може, була працевлаштована.

Мені такі заяви чоловіка не дуже приємні. Я справді намагаюся знайти роботу, але хотілося б відразу щось гарне знайти, відповідно до мого диплому. Не даремно ж я вчилася в університеті. Але чоловік мене в цьому не підтримує.

Сергію двадцять п’ять років, він веселий, легкий на підйом, добрий, надійний. Любить собак, грає на гітарі, працює, непогано для свого віку заробляє. Але він вважає, що в сім’ї мають працювати обоє.

Живемо ми в квартирі, яка кілька років тому дісталася матері Сергія у спадок. Наш дохід складається з двох джерел – зарплата Сергія і порівняно невелика сума грошей, яку дають мені на проживання батьки.

Якраз це Сергію і не подобається, він вважає, що соромно вже у батьків брати, так, як ніби я беру не у своїх, а у його батьків.

– Раніше вони допомагали доньці-студентці, це ще куди не йшло, – каже Сергій. – А зараз? Ти вже доросла, з освітою, до того ж заміжня. Треба влаштовуватися на роботу і самій заробляти хоч щось.

Наче я сама це не розумію! Що я можу вдіяти, якщо мене нікуди не беруть?

– Так вже нікуди? – зітхає Сергій. – Значить, треба йти прибиральницею! Чого сидіти? Влаштовуйся поки туди. Поки шукаєш щось інше, хоч якісь гроші заробиш!

Спочатку я подумала, що Сергій жартує. І платять за таку роботу зовсім небагато. І що з оформленням, незрозуміло. Дозволити, щоб в трудову книжку внесли запис – «прибиральниця»? Після такого навряд чи коли-небудь потім візьмуть на хорошу роботу.

Але Сергій цілком серйозно заявляє, що мені треба в понеділок відправлятися з паспортом в магазин, де є вільна вакансія, поки, як він каже, «хоч туди беруть».

А вчора чоловік прийшов з роботи і побачив на кухні брудний посуд. Я весь день сиділа в інтернеті, шукала роботу і не встигла прибрати вдома. Сергію це дуже не сподобалося. Тепер він ще більше наполягає на тому, щоб я виходила на роботу.

Я порадилася з кількома своїми подругами і вони мені радять не погоджуватися на будь-що, а чекати на пристойний варіант. Зрештою, багато жінок не працює, їх утримує чоловік. Але, схоже, в моїй сім’ї цей варіант не пройде.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page