Ще в юності я пообіцяла собі, що не хочу жити так, як мої батьки. І зараз я намагаюся дотримуватися цієї установки.
Вчора чоловік прийшов додому, і забув купити молоко. Я зранку йому казала про це, але потім ще раз не нагадала.
Він винувато став взуватися назад, щоб піти в магазин, але я сказала, що якщо вже така справа, то ми підемо разом.
– Я думав, ти будеш сваритися. Але я справді закрутився і забув, – пояснював по дорозі в магазин мені чоловік.
– Та я навіть не збиралася сваритися? Було б з-за чого! Це я винна, бо не нагадала тобі ще раз, – заспокоїла я його.
Ну справді, хіба така дрібниця варта того, щоб псувати один одному настрій?
В шлюбі я вже 12 років, і ми з чоловіком завжди намагаємося все робити разом.
Починали ми з того, що одружилися і пішли жити на знімне житло. Нам ніхто нічого не дав, тому ми мали самі про себе подбати.
Перший час ми сиділи на пісних макаронах, бо більшу частину нашої невеликої зарплати ми платили за оренду.
Коли нам було особливо важко, я собі повторювала – все так не буде!
З часом чоловік став краще заробляти, я теж після декрету зразу на роботу вийшла, тому через кілька років нам вдалося взяти під виплату квартиру.
Ми ще досі її не виплатили, але вже на фінішній прямій, і це тішить. Чоловік вже навіть склав плани на майбутнє – тепер він хоче машину. І ми обов’язково її купимо.
Мені дуже подобається, що ми все робимо разом, як на мене, це робить нашу сім’ю міцнішою.
Мої батьки розлучилися, коли мені було 14 років. Я вже була доволі дорослою, і слухала, як мій батько звинувачував маму у тому, що вона прийшла до нього на все готове, і що він все життя її утримує.
Мама і справді ніде не працювала, сиділа весь час вдома і шукала причини, за що пиляти тата. Наприклад, він хліб не купив!
Батько, в свою чергу, звинувачував її в тому, що вона весь час вдома сидить, могла б і сама в магазин піти.
І так, слово за слово, виникала гучна сварка – кожна сторона звинувачувала в чомусь іншу.
Мені було дуже неприємно це слухати, але я не могла прийняти жодну із сторін.
Тому відразу як вони розлучилися, я поїхала з дому вчитися – спочатку в коледж, потім в університет. А потім вже і заміж вийшла.
Я усвідомила одне правило – згода будує, незгода руйнує! Я люблю свого чоловіка, ціную і поважаю, тому і надалі буду намагатися дотримуватися цього правила.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.