fbpx

Вчора чоловік очевидно забув, що у мене свято, тому не привітав мене ніяк. На наступний день, 9 березня, я пішла на роботу, а після роботи дівчата запропонували трохи залишитися і відсвяткувати. Ми обмінялися символічними подарунками і я трохи затрималася, подумала, що нічого не станеться, якщо чоловік повернувшись з роботи, підігріє собі вчорашній зелений борщ. Дзвінок чоловіка не забарився. Першим було питання – де я, а наступним – чому його не чекає на столі свіжа вечеря. Мої співробітниці, які мимоволі почули нашу розмову, були вельми здивовані

Після вихідних почалися робочі будні. І я, і чоловік працюємо на роботі з повною зайнятістю. Але я приходжу додому десь на годину раніше, ніж чоловік, і за цей час швиденько щось готую. У мене чоловік категорично відмовляється їсти вчорашню їжу. Кожен день вимагає подачі свіжих страв, а на те, що їв вчора навіть дивитися не хоче.

На цих вихідних я наготувала безліч страв, адже як не як, свято – 8 Березня. Я зварила зелений борщ, зробила голубці, зробила м’ясний салат. А ще, насмажила котлет і в неділю традиційно зробила вареники. В понеділок запекла м’ясо, накрила святковий стіл.

Але чоловік очевидно забув, що у мене свято, тому не тільки не привітав мене, але навіть і не подякував. В нашій сім’ї взагалі не прийнято дякувати – чоловік просто встає з-за столу, навіть не прибравши за собою тарілку.

На наступний день, 9 березня, я пішла на роботу, а після роботи дівчата запропонували трохи залишитися і відсвяткувати. Ми обмінялися символічними подарунками і я трохи затрималася, подумала, що нічого не станеться, якщо чоловік повернувшись з роботи, підігріє собі вчорашній зелений борщ.

Дзвінок чоловіка не забарився. Першим було питання – де я, а наступним – чому його не чекає на столі свіжа вечеря. Мої співробітниці, які мимоволі почули нашу розмову, були вельми здивовані.

– Мій Микола не їсть вчорашню їжу і вимагає, щоб я кожен день готувала щось свіже, – пояснила я. – А ми обоє працюємо, тільки я приходжу з роботи раніше. Іноді так втомлююся, що і до плити немає сил підійти, але розумію, що мушу.

– Марино, а що не так про вчорашню їжею? – запитала мене співробітниця Анна. – Я завжди намагаюся приготувати про запас, щоб на 2-3 дні вистачило. До того ж ти працюєш і теж право на повноцінний відпочинок після роботи.

– Не знаю, він невиправний, навіть коли сильно зголодніє відмовляється. Вже мільйон разів обговорювали цю тему.

– Бо ти йому це дозволила. Зазвичай дружини говорять так: «Не подобається, не їж!», і чоловік мовчки їсть те, що подано. А якщо хоче кожен день смакоту, тоді нехай замовляє їжу в ресторані. Жінка не ломовий кінь і не зобов’язана стояти біля плити, коли втомилася. Врешті-решт є вихідні дні, коли можна приготувати щось смачненьке.

Як добре, що мій чоловік невибагливий – бере все, що вчора не доїв і кладе на сковороду, збиває виделкою кілька яєць і заливає, зверху посипає зеленню. Я кажу: «Почекай, я щось приготую!».  А він – «Навіщо? А це хіба не їжа?».

Я лише з заздрістю слухала свою подругу, бо не пригадувала жодного разу, коли чоловік їв вчорашню їжу. Як перевиховати такого чоловіка? Напевно, ніяк.

Коли я повернулася додому, вдома мене чекав голодний і розсерджений чоловік. В холодильнику був зелений борщ, м’ясо, салат, але я знову стала до плити смажити відбивні і варити картопляне пюре. Сьогодні чоловік захотів так.

Фото ілюстративне, спеціально для ukrainians.today.

You cannot copy content of this page