Марія з Василем живуть разом дванадцять років. Той ранок тридцятого грудня нічим не відрізнявся від інших. Все як завжди, він зранку поїхав на полювання і повернеться тільки тридцять першого до обіду, син – у бабусі, а Марія знову вдома одна. За всі ці роки, вона вже звикла, Василь був завзятим рибалкою і мисливцем, всі вихідні і свята проводив в лісі, незалежно від погоди, а вона чекала вдома.
Тільки ось сьогодні їй чомусь було сумно і самотньо. Раніше вона завжди присвячувала такі ось дні прибиранню, готуванню, та хіба мало справ по дому. Новий рік тільки завтра, його вони зустрічають у свекрухи всі дванадцять років, нічого нового, все як завжди, але сьогодні їй не хотілося нічого робити, прямо з рук все валилося. Тому дзвінок подруги, був дуже до речі, Марія навіть зраділа.
Краща подружка, ще зі шкільних часів, Наталка, ніколи не сумувала, була давно розлученою і часто влаштовувала посиденьки у себе вдома. Ось і цього разу, вона зателефонувала.
– Ну, що знову вдома одна, – навіть не запитала, а скоріше констатувала факт подруга, – знову Василь поїхав в свої ліси? Приходь до мене ввечері, класна компанія збирається, чого вдома киснути? Марія нічого не обіцяла, і не збиралася нікуди йти, але до вечора стало зовсім сумно. Вона раптом почала згадувати, і чомусь, саме, сьогодні їй було прикро, що чоловіка немає поруч. Всі ці роки, у Марії і було тільки, будинок, робота, син, і все. Вони нікуди не ходили, Василю було нудно в гостях, у нього на думці була тільки рибалка і полювання, а Марії одній не хотілося іти.
Через це вони не їздили у відпустку, проводили її у Маріїної мами в селі. Вона, звичайно, була рада цьому, що чоловік так добре ладнав з тещею, але їй же хотілося і на море, хоч раз на рік поїхати, і взагалі, світ побачити. Увечері, вона подумала, а чому не сходити в гості. І зібралася до подруги, там було весело, зібралися шкільні та друзі, і Марія чудово провела час. І найголовніше, там був Артем, її перше шкільне кохання.
Коли вона зранку повернулася додому, її чекав сюрприз – перше, що вона побачила, одяг Василя, значить він повернувся раніше, ніж звичайно. У неї навіть ноги підкосилися, якщо чоловік дізнається про те, що вона не ночувала вдома, вона вже подумки уявила, що її зараз чекає.
Вона сильно картала себе, адже любила чоловіка, але дзвінок домашнього телефону повернув її в дійсність. Дзвонила свекруха: – Я не знаю, що у вас там відбувається, але вночі дзвонив Василь, не зміг до тебе додзвонитися, я сказала, що ти у тітки Василини, їй погано стало, ти з нею була, так що не підведи…
Вже від кого, а від свекрухи Марія не чекала допомоги. У них були дивні відносини, вони ніколи не були подругами, бо Софія Петрівна любові до невістки точно не відчувала. Вона спочатку була проти їхнього весілля, вважаючи що вони рано придумали одружитися, а після весілля, вона їй добряче життя попсувала, перші роки сімейного життя вони жили разом. Потім, коли стали жити окремо, спілкування зі свекрухою звелося до мінімуму, і вони обидві зберігали нейтралітет. Були лише зустрічі на сімейних святах.
Але зараз Марія була їй вдячна, і навіть те, що буде потім її не лякало, головне, що чоловік не знає, де вона була насправді. Увечері вони з чоловіком поїхали до свекрухи, і Марія сама завела розмову про цю подію, поки вони були на кухні одні, вона хотіла подякувати їй. Але свекруха навіть слухати не стала.
– Перестань, я що не людина по-твоєму, що я не розумію, як це жити з людиною, яка нічого не бачить, крім своїх захоплень. Ти ж не робила нічого поганого? А розвіятися іноді навіть і корисно.
Марія вперше зрозуміла, що свекруха не така вже й погана, як вона вважала, і все розуміє. Так що ця історія закінчилася добре, а Марія вирішила для себе, більше без чоловіка з дому ні ногою.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
