fbpx
Життєві історії
Василь Петрович взяв холодильник в кредит, адже старенький поламався. А виплатити його з пенсії вчасно не зміг. Тоді подзвонив доньці і попросив 7 тисяч гривень. Галя гроші привезла, а через три дні йому подзвонив зять

Василь Петрович вже давно, як вийшов на пенсію. Життя так швидко промайнуло, як одна хвилина. Дружина не стало давно, ще 10 років тому вона полетіла за обрій.

Дочка єдина Галина живе від батька дуже далеко. Навідується рідко до його порогу. В неї своя сім’я, діти, турботи. До свого батька В Галини не вистачає часу приїхати. А нещодавно у Василя Петровича з’явилися негаразди, а тепер сам не знає до кого звернутися за порадою та допомогою. Батько думає, що Галина відмовить йому в проханні.

Справа в тому, що батько пів року тому взяв холодильник в кредит, адже старий поламався. Місяців два платив вчасно, а потім якісь негаразди почалися, як не одна, так інше. А потім занедужав і декілька місяців теж зовсім не платив, адже не було зовсім грошей.

Пенсіонер сподівався, що справи покращяться згодом і він збере пенсію і гроші віддасть, але щоразу було щось нове і батько не міг вчасно оплатити кредит. А нещодавно йому прийшов лист, в якому було вказано, що старенький має сплатити 7 тисяч гривень, адже там нарахувалася ще й додаткова сума.

Василь Петрович був засмучений, адже пенсія у нього мінімальна, заощаджень зовсім немає. Коли працював, то гроші, звісно, відкладав, але вони вже скінчилися. Хоча дуже того не хотів, але вирішив телефонувати своїй донечці, просити, щоб допомогла заплатити його борг.

На дзвінок батька Галина не відповіла. Перетелефонувала лише пізно увечері. Старенький розповів про свою непросту ситуацію, яка виникла в нього. Галина слухала мовчки. Сказала тільки, що через два дні вона приїде до нього і все з’ясує, спробує допомогти чим зможе.

Дочка приїхала, як і обіцяла. Галина віддала своєму татові необхідну суму грошей. Сказала, якщо знадобиться ще якась копійка, щоб говорив їй, не соромився. Тому що їздити вона не може. Все господарство на ній, діти малі. Запрошувала тата приїхати побавитися з внуками, домовилися про гостину.

А через три дні зателефонував сам зять Володимир. Говорив спокійно, потім все голосніше. Василь Петрович не встиг і слова йому у відповідь сказати.

Володимир почав все із того, що чому гроші тесть просить у своєї дочки Галини, його дружини, а не до нього самого звернувся. Адже це він заробляє гроші, він один працює в сім’ї, йому вирішувати, давати чи не давати комусь гроші. Пояснив, що якщо тесть любить брати кредити, то нехай сам і виплачує, а не лізе в сім’ю. В них кожна копійка на рахунку, їм і самим зараз непросто. Гроші зятеві непросто дістаються, тому роздавати їх просто так він зовсім не збирається. Його дочка Галина на роботу не ходить, а сидить дома. Вона не вправі сама вирішувати. Якщо Василеві Петровичу сподобалося брати гроші в дочки, то надалі цього не буде. Сказавши все, він поклав телефон.

Довго старенький ще тримав в руках телефон. Ось тобі й погостював у доньки та онуків, зараз зять точно не радий буде його бачити. А найбільше було прикро за те, що в нього зараз немає таких грошей, щоб повернути доньці, але вирішив, що по трішки відкладатиме і згодом назбирає необхідну суму.

Пенсіонер вже й підробіток якийсь шукає, адже розуміє, що краще Галині гроші віддати швидше, щоб чоловік не дорікав їй за батька.

Зателефонував Галині, просив вибачення, що так склалося. Дочка сумно зітхнула:

– Не зважай тату, все буде добре. Таке життя.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page