fbpx

Василь любив заводити романи на стороні, один з яких закінчився народженням дочки. Василь забрав дитину до себе. Він думав, що справа закінчиться розлученням, але дружина сказала, що приймає дитину, буде її виховувати і любити. Брат здивувався, що все так мирно вирішилося. Тільки потім він зрозумів, що його дружина прийняла дитину тільки тому, що не хотіла залишитися без його грошей

На жаль, нещодавно не стало мого брата Василя. Ми з ним побудували хороший бізнес, який тепер мій – фітнес-клуб. Туди приходять люди, в основному молодь, і займаються на різних тренажерах. У нас терпимі ціни, тому людей завжди багато.

Брат був одружений. Його дружина – дуже владна і жадібна. У неї свій бізнес – кілька перукарень. Вона постійно пиляла брата, що він не вкладає гроші в її справу, а у брата була своя точка зору на її і свій бізнес. Матеріальне становище сім’ї гарне, але дітей у них не було.

Брат любив заводити романи на стороні, один з яких закінчився народженням дочки. Брат збирався піти від дружини до матері своєї дитини. А та дівчина була молода, несерйозна і дитина її зовсім не цікавила. Вона сказала братові, що не забиратиме дитину з лікарні, а якщо дитина йому потрібна, нехай забирає малюка, а в документах він буде записаний батьком. Брат давно хотів дитину і погодився на умови тієї жінки, але документально від дитини вона не відмовилася, видно, хтось їй це підказав.

Василь забрав дитину до себе. Він думав, що справа закінчиться розлученням, але дружина сказала, що приймає дитину, буде її виховувати і любити. Брат здивувався, що все так мирно вирішилося. Тільки потім він зрозумів, що його дружина прийняла дитину тільки тому, що не хотіла залишитися без його грошей.

А мама дівчинки – Катерина була рада, що добре прилаштувала дитину. Вона приходила в будинок до брата щомісяця, щоб відвідати дитину, а насправді приходила, як говорив мій брат, за «своєю зарплатою». Дитина називала її тіткою Катериною. Вийшло, що і вовки були ситі, і вівці цілі.

Так пройшло 6 років. Дружина брата була зайнята своїм бізнесом, дитиною не займалася. Вона робила вигляд, що любить дівчинку, насправді вона тільки терпіла її. Найняла їй няню, вчителів іноземних мов – племінниця в 6 років добре говорить двома іноземними мовами.

І тут трапилося найгірше, коли брат почув про свою недугу, він покликав мене для серйозної розмови: всі свої заощадження він залишив своїй дочці, а це солідний капітал. Вона повинна була отримати його, досягнувши повноліття. Бізнес він залишав мені з умовою відрахування своїй дочці щомісяця певних грошей на її утримання (гроші були хороші). І просив віддати дочку рідній матері. Все це було записано в заповіті, про який поки ніхто не знав.

Племінницю я офіційно не міг взяти до себе – у неї була рідна мати. І тут серед «матусь» почалася боротьба за дитину. Дружина брата говорила, що вона любить дочку, як рідну. Вона виховувала її з перших днів життя, і дитина її любить. Катерина вимагала дитину собі, тому що вона рідна мати. А насправді це була боротьба за гроші брата, жодна з жінок дитину не любила.

Справа дійшла до суду. Суд вирішив, що моя племінниця повинна жити з рідною матір’ю. На суді я пред’явив заповіт. Треба було бачити перекошене обличчя вдови брата. Вона сказала, що дитину Катерина може собі забирати, а ось за гроші свого чоловіка вона буде боротися до останнього.

Чим все закінчиться, не знаю, Радує те, що брат виявився далекоглядним, і дитина до повноліття буде забезпечена, а потім отримає свої гроші. А я підкажу, як ними розпорядитися, щоб рідна мама-зозуля їх не відібрала.

Фото ілюстративне – M2.

You cannot copy content of this page