– Вареники у неділю – це тема. Смачніших, ніж твої, я не їв ніколи, – нахвалює мене мій колишній чоловік, доїдаючи ще добавку. А заодно цікавиться справами наших дітей, бо він саме заради них і прийшов – після розлучення він у нас став “недільний тато”.
Ми з Олегом розійшлися чотири роки тому з його ініціативи. Та й вийшло все не дуже гарно, досі неприємно згадувати. Ми прожили з ним 13 років, двох дітей ростили, і я була впевнена, що у нас все добре.
Готувалися ми до 40-річчя мого чоловіка, я хотіла влаштувати йому гарне свято, покликала в ресторан багато гостей: рідню, друзів, сусідів, а чоловік захотів ще й кілька співробітників із свого офісу запросити. Вийшло свято на 50 осіб. Але я грошей не шкодувала, бо вважала, що Олег заслуговує на те, щоб почути багато добрих слів в свою адресу на свій ювілей.
Я і сама гарно причепурилася, витратила багато грошей на те, щоб мати гарний вигляд, щоб чоловік перед гостями пишався мною. В подарунок я купила йому дорогий мобільний телефон, для цього я пів року гроші нишком відкладала.
Все було чудово, свято вдалося, гості веселилися, але чоловік виглядав чимось стурбований, ба більше, я би навіть сказала – знервований. Я не розуміла в чому справа, адже свято і справді видалося ідеальним як на мене.
За столиком, де сиділи співробітники Олега, я відразу побачила молоду жінку, яка чекала дитину. Когось із співробітників я знала, когось лише бачила кілька разів, а цю жінку я бачила вперше, та не загострювала на цьому увагу, вирішила, що я на наступний день чоловіка розпитаю все про його гостей.
Свято було в розпалі, я пішла через коридор до адміністратора закладу, треба було з’ясувати деякі питання, і тут біля вбиральні я почула голос свого чоловіка і ще якоїсь жінки.
– Коли ти вже їй скажеш? Мені набридло чекати, мені ж скоро народжувати, а як дитина буде без батька, – сказав жіночий голос.
– Не сьогодні, ти ж бачиш як вона старається. Я завтра все їй розповім. Ну все, витри сльози і повертаємося до гостей, – наказав Олег.
Від почутого я завмерла на місці, не могла і поворухнутися. У мене земля пішла з-під ніг. І як я раніше не здогадалася? Ця молода жінка чекає дитину від Олега, і він збирається йти з сім’ї.
В голові у мене крутилося безліч запитань. Як він міг? За що? Що я зробила не так? Як ми тепер з дітьми будемо жити? Я ледь жива дочекалася закінчення свята, якщо чесно, то продовження я не пам’ятаю.
А вранці наступного дня чоловік і справді мені сказав, що у нього є інша, вона чекає дитину, тому нам треба якнайшвидше розлучитися, щоб він встиг з нею оформити стосунки ще до народження малюка.
Квартиру нашу чоловік не став ділити, залишив житло мені і дітям, але забрав свою машину. Аліменти платив справно, а по неділях забирав дітей до себе, або вони разом десь в місті проводили час.
Останнім часом Олег змінив тактику, діти наші підросли і вже не мають бажання йти з ним кудись гуляти, а він каже, що не хоче втрачати зв’язок з ними, тому став щонеділі приходити до нас додому.
Перекинеться з дітьми кількома словами, перевірить для годиться їхні оцінки, а потім сидить зі мною на кухні. Для мене неділя – це день, коли я готую на тиждень вперед, бо ж я зранку до вечора на роботі, а діти-підлітки хочуть їсти. От я за вихідні заповню холодильник і маю спокій.
І поки я готую, Олег сидить весь час зі мною. Зрозуміло, що я пропоную йому пригощатися, і він ніколи не відмовляється, навпаки, ще й добавки просить. А особливо нахвалює мої вареники.
Ця все мені аж ніяк не подобається, у чоловіка тепер інше життя, молода дружина, маленька дитина, от нехай він їм час і приділяє. Та чомусь мені здається, що він не просто так до мене ходить і сидить по пів дня, маю припущення, що мого колишнього чоловіка його теперішня дружина погано годує, от він і приходить до мене поїсти.
Ситуація і смішна, і неприємна, я вже відпустила Олега з свого життя, але як тепер сказати йому, щоб він до нас не приходив, адже він сам все подає так, начебто він приходить лише через наших спільних дітей.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.