fbpx

Валерія відкладала переїзд мами, як могла, розуміючи, що разом просто їм не буде. Мама – людина літня, зі своїм укладом. Сама собі господиня, звикла жити одна, все повинно бути по її. Мамину квартиру дочка пропонувала продати, але Олександра Степанівна позбутися єдиної власності принципово не захотіла. Квартиру здала в оренду практично за комуналку, швидко зібрала у валізу найнеобхідніше і переїхала в трикімнатну квартиру до доньки

– Я забрала маму до себе і так прямо їй сказала – мамо, з грошима у нас зараз не густо! – розповідає сорокарічна Валерія. – У місті все дорого, і ціни зростають ще, з роботою у нас з чоловіком останнім часом незрозуміло що твориться. І кредит за квартиру ще не виплачений, і діти-підлітки.

А тепер ще й ти до нас переїхала! Ні, ми тобі раді і все таке, але витрати зросли. Давай теж візьми участь в сімейному бюджеті. Вкладай, кажу, свою пенсію в загальний котел! А вона образилася! Останнє у мене забираєте, каже. Ні, ну як?

Свою маму, Олександру Степанівну, Валерія забрала до себе півроку тому з невеликого містечка. Мамі начебто не так багато років, близько сімдесяти, але здоров’я у неї останнім часом сильно похитнулося, і стало зрозуміло, що жити одна вона вже не може.

– Мама знепритомніла прямо посеред міста, то ж потрібно було щось робити – розповідає Валерія. – Вона давно просилася вже до нас, нудно їй там одній було, але ми все якось тягнули, доглядальницю їй там найняли. Ну як доглядальницю, скоріше, помічницю по господарству і компаньйонку. Мама ще сама на ногах. Жінка приходила, прибирати допомагала, готувати.

Мамину квартиру дочка пропонувала продати, але Олександра Степанівна позбутися єдиної власності принципово не захотіла. Квартиру здала в оренду практично за комуналку, швидко зібрала у валізу найнеобхідніше і переїхала в трикімнатну квартиру до доньки.

– Не встигли заговорити про переїзд, – усміхається дочка. – Тут же все справи вирішила і зібралася.

Чесно кажучи, Валерія відкладала момент переїзду мами як могла, розуміючи, що в спільному проживанні просто їм не буде. Мама – людина літня, зі своїм укладом. Сама собі господиня, звикла жити одна, ні на кого не озираючись. Все повинно бути по її. А у Валерії досить велика сім’я, чоловік і дві дочки-підлітка. Живуть вони середньо, працюють, виплачують кредит за свою квартиру, платити залишилося ще кілька років.

Чоловік Валерії до перспективи переїзду тещі поставився без захвату, але й особливо не заперечував. Настійно порадив тільки схиляти маму до продажу своєї квартири, з тим, щоб, коли чоловік і жінка виплатять кредит за свою квартиру, взяти кредит на квартиру для мами і відселити її в окреме житло. Гроші від продажу квартири пенсіонерки використовувати як початковий внесок.

А поки що чоловік погодився потерпіти тещу поруч.

Дівчата, дочки Валерії, побурчали, звичайно, в основному через кімнати – їм довелося з’їхатися в одну. Але Валерія швидко навела порядок і визначила їх жити разом. Другу кімнату в квартирі зайняло подружжя, в третій розташувалася мама.

Маму прикріпили до місцевої поліклініки, записали до лікарів, почали лікування, але зараз все припинилося в силу обставин.

І в бюджеті сім’ї за цей час відбулися деякі зміни. Валерія кілька тижнів просиділа вдома, вийшла на роботу тільки недавно. Чоловік її Андрій теж кілька разів отримав урізану зарплату. І, судячи з усього, таку він і буде отримувати надалі. Ні, вони не голодують, і на кредит і необхідне їм вистачає. Але все ж зниження доходів і майже одночасне збільшення сім’ї на одну людину виявилося відчутно.

– Маму довелося одягнути, взути! – розповідає Валерія. – Приїхала в якомусь лахмітті, як сирітка. Спідницю їй купили, кілька кофт, блузочку на літо, взуття, білизну. Загалом, практично гардероб! На лікарів витратилися теж. Мама любить сир хороший, а він зараз ой який небюджетний. Чаї п’є постійно – то з шинкою бутерброд, то з сиром… Тут парфум у мене побачила – ой, а можна мені? Ну не скажеш, що не можна. Минулого тижня кинулася, а він майже скінчився. Новий треба купувати. Світло, вода теж – мама ж постійно вдома. Рахунки приходять такі, що ледве справляємося.

При цьому вкладатися в бюджет мама, мабуть, не планувала абсолютно. Пенсія у неї не дуже велика. Проте, дочка вважає, якусь частину мама цілком могла б вкладати в загальний котел, чому б і ні?

А мама образилася. Вона їхала до дочки, розраховувала жити на повному пансіоні і пенсію відкладати на «всяке може статися». У всіх старі батьки, ображено вимовляє дочки мама, так і живуть – «все, що моє – моє, а що твоє, то наше». Для цього ж і ростили дітей, свого часу у всьому собі відмовляли, щоб не відмовляти в старості…

Фото ілюстративне – storyfox.

You cannot copy content of this page